"Людмила Козинец. Було, к i буде... (укр.)" - читать интересную книгу автора

ще може зробити з людиною? Вже зараз ми активно i здебiльшого
напомацки втручаємось у свiй власний розвиток, змiнюємо середовище
iснування, режим харчування... Метикуєш?
Здається, я її налякав. Вона дивилася на мене широко розкритими
очима. Я вiдчував - Шолоро мене розумiла. Вона не була байдужою. I це
головне.
- А от уяви собi третю сигнальну систему, четверту, - продовжував
я. - Менi здається, що людинi настав час оволодiти телепатичним
зв'язком. Адже мозок розвивається, а ми використовуємо його дуже
непродуктивне. Що ж далi? Ну, давай вiзьмемо те, на що хоч термiни
попридумували: телекiнез, екстрасенсологiя... Чула про таке?
Шолоро кивнула.
- Чудово... Та ти у нас iнтелектуалка! Може, й сама вмiєш?
Воно повiльно повела плечем. I пачка сигарет разом з сiрниковою
коробкою поповзли полiрованою поверхнею стола.
- От бачиш, як просто! Але на чому я зупинився? Ага. Еврiстичне
мислення, звiльнений творчий потенцiал людства, кожен - генiй! Однак
це справи навiть не завтрашнього дня. Давай спочатку розбиратися
разом, хто ти є. Згодна?
Шолоро довго мовчала. Нарештi пiдняла голову й подивилася менi
просто в очi.
- Я згодна. Але менi треба дещо владнати вдома. За два тижнi
повернуся.
- Що вдома? Я можу допомогти?
В моїй уявi завирувала екзотика: табори, кибитки, батькiвський
гнiв...
- Не треба. Я напишу додому. Мама буде заперечувати. Плакати буде.
- А мати де?
- На Кубанi. Вона в радгоспi працює. Батька... нема. Я у мами
найстарша. Окрiм мене, ще е два брати i двi сестрички...
- Розумiю. Не сумуй. Я щось придумаю. Знайдемо приробiток. А
потiм, коли навчишся, i матерi зможеш допомогти, i молодшим. Адже це
не так уже й довго. Ось адреса моєї лабораторiї й телефон. Приходь,
скажiмо, пiслязавтра. Я замовляю перепустку. Можна провести тебе?
Весь наступний день я думав про неї. Щось таке вона про мене та
про всiх нас вiдає, чого ми не вiдаємо...
Я повiрив у Шолоро. П'ять рокiв iнституту i два iнтернатури. Часу
- цiлий вiз. Сiм рокiв я зможу спокiйно, не поспiшаючи, спостерiгати.
Дiвчинка не вередлива, здiбна. Попрацюємо.

Андрiй набрид менi до краю. Вiн сьогоднi якийсь дивний: мовчазний,
замрiяний. Потiм з'ясувалося, що вiн бачив страшний сон. Наснилося
йому, що вiн динозавр. Коли я вiдреготався, то пояснив Андрiйковi, що
це, мабуть, ввiмкнулася генетична пам'ять. Хлопець повеселiшав.
Цiкаво, що бачить у снi Шолоро?
Вона замислилася, потiм усмiхнулася:
- Якщо хочеш, я покажу тобi.
- Тобто?
- А ось...
Вона встала. Розвела руки, закинула голову. Очi заплющила. Тiло