"Микола Кулiш. П'си (Збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Повернулась блiда, ще бiльш схвильована:
-_ Папа прийшов...
7_
Ускочив М а з а й л о.
Подивився гарячими, натхненними очима:
-_ Дайте води! (Випив води. Помацав серце)._ Думав, не переживе...
М а з а й л и х а i Р и н а
- Ну?

- Не мiняють?
М а з а й л о
- По радiо читають, в анатомiях пишуть: серце - орган, що гонить кров,
орган кровогону. Нiчого подiбного! Серце - це перш за все орган, що
передчува i вгаду║. Однинi вiрю йому, а бiльш нiкому в свiтi. Серйозно
кажу!
М а з а й л и х а та д о ч к а й собi за серце:
-_ Помiняли?
- Не мiняють?
М а з а й л о
- Ще як я пiдходив до загсу - думалось: а що, як там сидить не
службовець, а укра┐нець? Почу║, що мiняю, так би мовити, його укра┐нське -
i заноровиться. На зло тобi заноровиться. I навпаки думалось: а що, як
сидить такий, що не тiльки прiзвище, всю Укра┐ну змiнив би? А що, як i
такий, що що йому, до твого прiзвища - до себе вiн байдужий пiд час
служби, себто сидить, нiчого не бачить i себе не помiча? А що, як такий,
думалось, що почне з дiда-прадiда? А що, як не той, i не другий, i не
третiй?.. А що, як i той, i другий, i третiй?.. I серце, серце вже тодi
передчуло. Там сидiв... (Випив води}._ Од усiх вищезгаданих середнiй.
М а з а й л и х а
- Которий же?
- Середнiй од усiх, кажу! Арихметично середнiй, помо║му. Увiйшов...
Р и н а
-Хто?
М а з а й л о
- Я! Вiн сидiв. Спитав сухо, якимсь арихметичним голосом: "Вам чого?" Я
до нього - i раптом вiдчув, що вся кров менi збiгла в ноги i стала. А
серце, як дзвiн на пожар, бев-бев-бев... i десь, немов як справдi пожар,
зайнялося. Палахкотить... Питаю i не чую свого голосу: чи можна, кажу,
змiнити прiзвище? Вiн подивився i знов: "Вам чого?" - арихметичним
голосом. Як чого? Як чого? - заскакало огненно в головi. Двадцять три
роки, кажу, носю я це прiзвище, i воно, як вiспа на життi - Мазайло!.. Ще
малим, як оддав батько в город до школи, першого ж дня на регiт взяли:
Мазайло! Жодна гiмназистка не хотiла гУ л яти - Мазайло! За репетитора не
брали - Мазайло! На службу не приймали - Мазайло! Од кохання вiдмовлялися
- Мазайло! А вiн знову: "Вам чого? - питаю".
М а з а й л и х а
- Мене обдурив: я покохала не Мазайла, а Мазалова, чом не сказав?

Р и н а
- I тепер смiються, регочуть - Мокрина Мазайло, не сказав?