"Микола Кулiш. П'си (Збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

пiсля молитви:
-_ Садiтесь!
М а з а й л о сiв. Б а р о н о в а - К о з и н о утерла сльози:_
-_ Як вам зда║ться, чи не заспiвають ще цi║┐ молитви по школах?
Мазайло сумно:_
-_ Навряд.
Б а р о н о в а - К о з и н о. розгорнувши стару читанку:_
-_ А я ще пожду. Жду! Жду-у! (На такий голос, як колись учила)._
Розгорнiть, будь ласка, книжку на сторiнцi сорок сьомiй... (Дала Мазайловi
книжку i методично ждала, поки вiн шукав сорок сьому сторiнку). _Знайшли
сторiнку сорок сьому?

Мазайло глухуватим, як колись у школi, голосом:_
-_ Знайшли.
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Читайте вiрш "Сенокос". Читайте голосно, виразно, вимовляючи кожне
слово.

М а з а й л о, обсмикуючись, як колись обсмикувався в школi перед тим,
як здавати урок, голосно й виразно:
-_ Пахн║т сеном над лугами...
Б а р о н о в а - К о з и н о трошки захвилювалась:_
-_ Прононсi Прононсi Не над лу-гами, а над лугамi. Не га, а га...

М а з а й л о_
- Над лу-гами...
- Над луга-га!
- Над луга-га!
- Га!

- Га!

Б а р о н о в а - К о з и н о аж вух сво┐х торкнулася пальцем:_
-_ Ах, Боже мiй! Та в руськiй мовi звука "г" майже нема║, а ║ "г". Звук
"г" трапля║ться лише в словi "Бог", та й то вимовля║ться...
М а з а й л о раптом у розпач вдався:
-_ Знаю! Оце саме "ге" i ║ мо║ лихо вiковiчне. Прокляття, якесь ка┐нове
тавро, що по ньому мене впiзнаватимуть навiть тодi, коли я возговорю не те
що чистою руською, а небесною, ангельською мовою.
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Не хвилюйтесь, милий! В одчай не вдавайтесь!
М а з а й л о_
- О, як не хвилюватися, як, коли оце саме "ге" увесь вiк мене пекло i
кар'║ру поламало... Я вам скажу... Ще молодим... Губернатора дочь оддаля
закохалася мною. Просилася, молилася: познайомте мене, познайомте. Казали:
не дворянин, якийсь там регiстра-тор... Познайомте мене, познайомте!
Покликали мене туди - як на Аполлона, на мене дивилася. Почувши ж з уст
мо┐х "ге"... "ге" - одвернулась, скривилась.
Б а р о н о в а - К о з и н о
- Я ┐┐ розумiю.