"Микола Кулiш. П'си (Збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Р и н а до Улi:
-_ От хто б тобi розказав, Улю! От хто б вiдповiв на всi тво┐ щодо
укра┐нсько┐ мови запитання!
М о к i й до Улi:_
-_ Бачите, менi треба на збори комсомолу... А вас справдi цiкавить все
це? Укра┐нська мова i... взагалi?
У л я
- Взагалi страх як цiкавить!
Р и н а
- Як стане коло укра┐нсько┐ афiшi: чита║-чита║, дума║-дума║, чи
справжньою мовою написано, чи фальшивою... Я гукаю - Улю! Улю!
М о к i й до Улi, приязно:_
-_ Серйозно?
У л я почервонiла:_
-_ Серйозно!
М о к i й
- А зна║те, я сам такий. Побачу ото неправильно писану афiшу, вивiску
або таблицю - i досади тобi на цiлий день. А якi жахливi афiшi
трапляються, як перекручують укра┐нську мову...
У л я
- Серйозно?

М о к i й
- Серйозно перекручують! Серйозно!.. Та ось я вам покажу одну таку
афiшку - помилу║тесь. (Побiг i вернувся, щоб справити чемнiсть)._ Вибачте,
я зараз... На хвилинку... Тако┐ афiшки ви ще... (Побiг)._
Р и н а до Улi:_
-_ А що?! Ще один захiд - i ти, Улько, сьогоднi в кiно. Ти тепер
розумi║ш, як з ним треба поводиться? От тiльки забула я попередити тебе,
що не всяке укра┐нське вiн любить, розумi║ш? Раз на iменини, думаю, що
йому купити, який подарунок? Купила малоросiйську сорочку й штани. Так ти
зна║ш, сокирою порубав.

У л я пошепки:
-_ Що ти кажеш?
- От на... От що, Улюню! Ти котись зараз просто до нього в кiмнату,
розумi║ш? Бо тут вiн покаже тiльки афiшу, а там у нього словники, книжки.
Хвильовi всякi. Тичини. Хоч до вечора розпитуйся, залюбки вiдповiдатиме.
Побачиш яку книжку - i питай. Побачиш там Хвильового i питай, а тодi в
кiно. Ну, а там ти вже сама зна║ш, як i що. Iди! Дай я тебе перехрещуi
У л я до люстра. Вiд люстра пiд хрест.

Тодi раптом стала:
- А_ що, як не так спитаю? Не попаду на його смак?
Р и н а
- Попадеш.

У л я
- Ну як? Як? Коли менi зда║ться, що "Сто┐ть гора високая" краще за
Тичину.