"Микола Кулiш. П'си (Збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Р и н а на мить замислилась, потьмарилась.
Раптом обличчя Тi засвiтилося:
-_ Прекрасно┐ Оце i май на увазi: що тобi подоба║ться, те йому не
подоба║ться, i навпаки, розумi║ш?
У л я добрала розуму:
-_ А не помилюся?
Р и н а
-Нi!

У л я боязко пiдiйшла до Мокi║вих дверей.

Постояла. I таки пiшла.
Р и н а до люстра:
- Ху! Слава Богу.
6_
Увiйшла М а т и.
Р и н а
- Ну, що там у тебе з телеграмою? Написала?
М а т и
- Вже й одiслала. Домаху попросила, щоб вiднесла. Тiльки я скоротила...

Р и н а
- Як же ти скоротила?
М а т и
- Так, як я одна тiльки вмiю. Вийшло коротко й дешево. Ось копiя:
"Курськ, Кор║нний, 36. Катастрофа. Мока укра┐нець. При┐зди. Лина. Негайно
при┐зди". Все...

Р и н а
- Ха-ха! Та Т ь о т я нiколи не одержить тако┐ телеграми!
М а т и
- Не вигадуй дурниць! Це тобi досадне за тринадцять?
Р и н а
- Та кому телеграма? Кор║нному ринковi?
М а т и
- Тьотi ж: Кор║нний, 36, Катастро...
Прикусила язика, аж позеленiла. Тодi:_
-_ Ну що ж тут такого? На Кор║нному ринку здогадаються, що ця телеграма
до тьотi Мотi.

Р и н а за копiю:_
- Ослице! Дай я допишу!
М а т и вирвала назад:
-_ Я сама!
Р и н а
- Дай, кажу!
М а т и
- Я сама, кажу!
Знову задзвонив дзвоник. Тепер уже М а т и вискочила в коридор.