"Михайло Ларiн. Допiнг (Оповiдання)" - читать интересную книгу автора

Михайло Ларiн

ДОПIНГ
Оповiдання
______________________________________________________________________

Ларiн Михайло Васильович (Днiпропетровськ)
Ризиконавти: Науково-фантастичнi оповiдання, с. 129-136
Серiя "Пригоди. Фантастика". К.: "Веселка", 1990
OCR i редакцiя Dauphin, червень 2003
______________________________________________________________________

Напевне, лише цього дня майстер телевiзiйного ательє Костянтин
Андрiйович Сидоренко вiдчув, що його дитина має неабиякий потяг до
хокею. Коли б вони не приходили до льодового палацу, тринадцятирiчний
Валерка всi три перiоди хокейного матчу повнiстю вiддавався грi.
Здавалось, що цей худорлявий хлопчина грає у хокей за всiх разом, i в
той же час за кожного окремо... Сьогоднi теж був хокейний матч.
Товариський. Зустрiчалися мiсцева команда першої лiги з командою
майстрiв. I, ясна рiч, на трибунi у вiсiмнадцятому секторi сидiли
батько i син.
- Ось, побачиш, тату, нашi сьогоднi виграють. З розгромним
рахунком: шiсть - один, - сказав Валерка перед початком матчу.
- Що ти плетеш, синку? Та якщо два - нуль виграють, я тобi два
кiлограми шоколадних цукерок куплю. I за кожну наступну шайбу теж по
кiлограму.
Костянтин Андрiйович у душi переживав за своє "Торпедо", але
передбачав, що улюблена команда й цього разу пiде з майданчика
переможеною. I тому мiг пообiцяти синовi не те що два кiлограми
цукерок, а навiть лантух. Хiба минулого вiвторка не забив торпедiвцям
чотири сухi шайби аутсайдер "Спартак"? Та й протягом двох мiсяцiв
команда спромоглася у восьми матчах набрати лише одне очко. А тут
такий рахунок. Нi...
- Не треба цукерок, - розсудливо мовив Валерка. - Дорого вони
тобi, тату, обiйдуться. Ти лiпше купи силовий трансформатор i кiлька
мiкросхем. Добре? Я новий пристрiй надумав зробити, який допомагатиме
медикам пiд час дiагностування серцево-судинних захворювань.
- Як виграють, обов'язково куплю, мiй винахiднику, - прогув
Костянтин Андрiйович.
- Виграють, тату, - упевнено проказав Валерка i якомога зручнiше
вмостився на стiльчику. Зосереджений погляд хлопчика знову спинився на
хокейному майданчику, де перед матчем тренувалися команди.
Через кiлька хвилин матч розпочався. Перевага гостей була
очевидною. Не пройшло й тридцяти секунд, як шайба втрапила у ворота
"Торпедо", а на трибунах почувся зойк уболiвальникiв.
- Ну що я тобi казав, - з розпачем промовив Сидоренко-старший. -
Та нашим горе-хокеїстам не те що в першiй лiзi виступати... Й за
дворову команду як слiд не зiграють. Вони й на ковзанах не можуть
добре кататись, ключку як слiд тримати...
Костянтин Андрiйович приречено махнув рукою i потягнувся у кишеню