"Богдан Лепкий. Мазепа (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Богдан Лепкий.

Мазепа


------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------


НЕ ВБИВАЙ


ДОРОГОМУ ШВАГРОВI
IВАНОВI ЛIЩИНСЬКОМУ
В БОРИСЛАВI У ЖОВКВI

Вiдколи Жовква Жовквою, таких Великоднiх свят, як 1707 року, вона не
переживала.
Ще зимою за┐хав туди цар Петро з Меншиковим i з новим сво┐м канцлером
Гаврилом Iвановичем Головкiним. З царем нахлинуло багато царських людей,
бояр, прислуги та вiйськових старшин.
Невеличке мiсто заро┐лося людьми, не було двора, де б не стояли
москалi.
Жовкiвцi тулилися по повiтках i "маштарках", а були й такi, що залишали
сво║ хазяйство та пере┐здили жити на село до родичiв або до знайомих.
До царя часто-густо прибували пани польськi, що вороже ставилися до
Карла i до нового польського короля Станiслава Л║щинського i обстоювали за
Августом, хоч вiн ще влiтку зрiкся корони i 14 вересня пiдписав мир у
Альтранштадтi.
Вiдвiдували царя у Жовквi навiть такi вельможi, як кракiвський каштелян
Януш Вишневецький та мазовецький во║вода Хоментовський. Вони без великого
почоту i кроку ступити не вмiли, тому-то на час тако┐ гостини у мiстi за
жоднi грошi зайво┐ квартири не знайшов би.
Були, щоправда, такi шинкарi та властителi гостиниць, що гарнi грошi
тодi заробляли, але загал терпiв i молився до Бога, щоб раз увiльнив ┐х
вiд тих непрошених гостей.
Цар Петро бiсився. Його союзник Август не витривав на становищу, Карло
трiумфував.
Цар боявся, що Карло, покiнчивши з Августом, усi сво┐ потуги на
Московщину кине, i заздалегiдь давав накази, як народ ма║ на той час
поводитися.
Росiя велика, впустити ворога, а тодi не дати йому нi хлiба для людей,
нi пашi для коней,- це дуже простий спосiб, щоб загнати його в бiду.
Тому-то цар i писав до Апраксiна, щоб усi хлiбороби, великi й малi, не