"Евгений Наумов. Чарiвна круговерть (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- На будiвництвi! - вигукнув хлопчик, не дослухавши Жучка.
Вiн штовхнув хвiртку й щодуху помчав вулицею.
- Швидше повертайся! Менi страшно тут... - гукнув йому навздогiн
Жучок.
Вулиця вела вгору. Далеко на тлi свiтанкового неба вимальовувалися
двi кремезнi горбатi фiгури - надзвичайно сильний Тягач та надважкий
Шляховий Коток.
На бiгу Малько-Ванько нишпорив навколо очима - шукав слiди
будiвництва.
Зненацька вiн перечепився i ледве не впав. Цеглина!
Вона була важка. Малько-Ванько побiг повiльнiше.
Вiн захекався, ледве переставляв ноги... I нарештi зупинився.
Далеко внизу червоно-жовто-зеленими спалахами сяяла широка площа.
Це дружина Знавця-Моргунця Урочисто виходила з провулка.
А тут угорi чийсь грубий голос прохрипiв:
- Готово? Пускай!
- Зараз, - обiзвався iнший. - Щось трос зачепився...
- Стiйте! - закричав Малько-Ванько. - Зупинiться зараз же!
I де тiльки сили брались - вiн знову побiг.
- Хто посмiв зупинити мене - найважчого з най важчих? -
невдоволено загув Шляховий Коток.
Хлопчик знову задихався. Вiн змiг вимовити тiльки одне слово:
- Цег... ли... на!
- Цеглина! - лунко вiдгукнувся Шляховий Коток. - Ти чуєш, друже
Тягачу?
- Ой-ой-ой! - забасував перелякано Тягач. - Вони вже тут!
I рвонув щосили. Сталевий трос луснув, як нитка. Тягач кинувся
навтiкача.
Малько-Ванько подолав останнi метри й став перед Шляховим Котком.
- Де цеглина? - розлютовано просичав той. - Я не бачу її.
- Та ось же! - i хлопчик високо пiдняв над головою цеглину.
- Гра-гра-гра! - загоготiв Шляховий Коток. - Ти загинеш, дурний
хлопчиську! Зараз я зроблю тебе пласким, мов зошит.
- Чому загину? - розгублено спитав Малько-Ванько.
- А тому, що це не жовта цеглина, а сiра! Хiба ти не бачиш?
- Яка рiзниця?
- А така, невiгласе, що Жовта цеглина та ще й на червоному
кружечку - це одна з найкапоснiших дружинниць Знавця-Моргунця, i
означає вона: "В'їзд заборонено". З'являється вона завжди в
несподiваному мiсцi, там, де бiдолашнiй машинi нi розвернутися, нi
позадкувати не можна... - Шляховий Коток зневажливо пирхнув i посунув
на Малька-Ванька.
"Так ось про яку цеглину говорив Жучок!" - здогадався хлопчик i
раптом несподiвано для самого себе вигукнув:
- Нiчого! Я зупиню тебе й цiєю!
Розмахнувся щосили i жбурнув цеглину пiд переднiй блискучий вал
Шляхового Котка. Той ще не встиг набрати швидкостi й, коли
наштовхнувся на маленьку перешкоду, вiдразу ж зупинився.
- Що це таке, що таке?- заволав вiн. - Мене зупинила сiра цеглина!
Нечувано! А-а-а!