"Iван Нечуй-Левицький. Афонський пройдисвiт (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Iван Нечуй-Левицький.

Афонський пройдисвiт


------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------



Весною, пiсля великодня, ченцi й послушники в одному ки┐вському
монастирi запримiтили, що до церкви усе ходить якийсь не то грек, не то
арм'янин. Тiльки вдарять у дзвiн чи на вечерню, чи на службу - в церкву
входить поперед усiх людей якийсь високий, чорнявий, з товстими густими
бровами, здоровими чорними очима вже лiтнiй чоловiк, ста║ перед чудовною
iконою, молиться, б'║ поклони, зiтха║, знамену║ться до образа богородицi й
позад усiх людей виходить з церкви.

Той чоловiк був грек Христофор Хрисанфович Копронiдос. Вiн довго блукав
по селах на Укра┐нi, продавав кипарисовi хрестики, образки й чотки,
продавав темним селянам камiнцi, нiбито з крусалима, свячену воду, нiби з
Йордану, ладанки од усяких хвороб, навiть пальмовi гiлки, нiбито посвяченi
на вербу в крусалимському храмi. Тi камiнцi вiн збирав на березi Росi,
Расави та iнших рiчок, а святу воду набирав у пляшечки просто з криниць i
з ставкiв. Продавав вiн i свячене помiчне зiлля i жебрав на Афон. Набивши
добре кишенi грiшми, видуреними в темних богобоящих селян, вiн пiшов на
хитрощi вже бiльше кориснi: задумав дурити багатих ки┐вських ченцiв...
Якось пiсля вечернi вiн пристав до послушникiв, примостився коло ┐х в
садку на лавцi, в темнiй але┐, на цвинтарi i почав розпитувати, хто з
ченцiв ма║ багато грошей.

- Чи то пак правду кажуть, що нiбито в отця Палладiя дуже багацько
грошей? Чи то правда, що вiн багатющий? - спитав вiн у послушника.
- Що правда, то правда, - обiзвався келiйник отця Палладiя, - я в його
вже давно служу за келiйника; кажуть, в його ║ тисячок зо три карбованцiв,
коли й не бiльше.
- А з яких вiн: мужикiв, чи з мiщан, чи таки з духовних? - спитав
Копронiдос.

Копронiдос говорив доволi чистою укра┐нською мовою, котро┐ навчився,
тиняючись на селах, але в розмовi примiшував великоруськi слова й шепеляв,
як шепеляють греки, що родились i зросли не в Росi┐.
- Отець Палладiй таки з духовних. Вiн був на селi священиком, овдовiв;
кажуть, що вже видав двi дочки замiж, i оце годiв з п'ять живе в