"Всеволод Нестайко. Тореадори з Васюкiвки (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Все, дiду, зда║ться. Так, як i було. Правда ж? - несмiливо пита║ Ява,
притоптуючи ногами свiжу землю.
Дiд криво дивиться на нашу роботу - видно, що вiн не дуже задоволений.
Але каже:
- Iдiть, iдiть уже. Але знайте, ще раз.щось таке - вуха пообриваю i
свиням викину.
Тулячись спинами до самих бур'янiв, ми боком проходимо повз дiда i, як
тiльки мина║мо його, щодуху бiжимо.
I якраз вчасно: ще мить - i шкарубка дiдова рука з розмаху прилiпилася
б до наших штанiв...
Я живу по сусiдству з Явою. I за якусь хвилину ми вже вiдсапу║мось у
нашому садку.
Ми сидимо у картоплi пiд вишнею. Сидимо й журимось, що така прикра
невдача спiткала нас з отим "метром". Але довго журитися ми не вмi║мо.
- .Слухай, - раптом каже Ява, - а давай зробимо... пiдводного човна.
- Давай, - не задумуючись, кажу я. I тiльки тодi питаю: -Аз чого?
- Iз старо┐ плоскодонки. Ото┐, що бiля верби... напiвзатоплена.
- А як?
- Воду вичерпати, дiрки позатикати, просмолити, верх забити дошками.
Отут перископ. Отут люк. На дно баласт.
- А двигун?
- На веслах буде. Нам же не треба, щоб дуже швидкохiдний. Аби
пiдводний.
- А дихать?
- Через перископ.
- А на поверхню як випливати?
- Баласт викинем i випливемо.
- А як водою залл║ i затопить?
- Ти що - плавати не вмi║ш? От iще! "Як? Як?" Дулю з маком з тобою
зробиш!
- Сам ти дуля з маком! Який розумний!
- Та ну тебе, - сказав Ява уже примирливо. А я й зовсiм не вiдповiв
нiчого - сьогоднi сваритися не хотiлось.
Ми проходили повз старий набокуватий колодязь iз журавлем, з якого
давно вже й воду не брали - так замулився. Я перехиливсь i голосно крикнув
у задушливу, пропахлу цвiллю й болотом темряву: "Го!" Я люблю гокати у
колодязь: таке "го" виходить - аж у вухах лящить. Такого "го" нiде не
почу║ш, як у колодязi. Красота, а не "го".
От - i зараз...
- Го!...
- Го!
- Го!
Тiльки виляски пiшли - наче аж до центру землi.
I раптом у цi виляски вплелося жалiбне тонке скiмлiння. Я нашорошив
вуха.
- Яво! --.кажу. -Там хтось ║.
- Бреши!
- Ану гокни й послухай.
Ява перехилився й гокнув. Ми прислухалися. I виразно почули з глибини
плаксиве щеняче скiмлiння. Ми перезирнулися.