"Радий Радутный. Третя вежа (укр.)" - читать интересную книгу автора

Радий Радутный


Третя вежа


Радiй Радутний
Третя вежа

День виявився на диво свiтлим i сонячним. Дiамантовими спалахами сяяли
зайчики на снiгу, ялини, прикрашенi просто-таки палаючими спалахами,
здавалось, також пiддалися святковому настрою, й навiть вiтер не кусав за
щоки, як звичайно, а лише лагiджно й нiжно пощипував. В лiсi було свiтло й
тихо, лише де-не-де попiд снiгом шарудiли лiсовi мишi.
Щось голосно трiснуло позаду. Мисливець оглянувся. Вовк - величезний,
кошлатий, як кавказська бурка, але худющий, як росiйський хорт, обережно
поглядав на нього з-за товстого пенька. Чоловiк показав йому кулака -
волохата морда зникла й наступний трiск почувся вже з бозна-якої вiдстанi.
Мисливець, обережно переступаючи короткими лижами завали, пройшов ще
метрiв iз сто вперед, спустився до яру й зупинився на березi крихiтного, але
стрiмкого потiчка. Ручай не промерзав наскрiзь навiть у найлютiшi зими - а
ця зима явно не була найлютiшою. Чоловiк посмiхнувся - дзюрчання води
нагадувало невдоволене буркотiння.
Бiля патичка, яким вiн позначив вершу, було натоптано слiдiв бiльше,
анiж було риби у всьому потiчку. Вовки й собаки явно намагалися дiстатися до
ласої здобичi, а от лисячих слiдiв цього разу не було зовсiм, й це мало
означати лише одне... "втiм, - урвав чоловiк сам себе, - про це краще не
думати."
В вершi заблукали чотири пiчкурi, кожен з палець завбiльшки, але пiд
час витягання один утiк. Чоловiк хотiв вилаятись, потiм схаменувся й скривив
губи у якiйсь подобi посмiшки. Думку про те, що його снiданок зменшився на
одну четверту, вiн задавити не змiг. Лiс якось одразу втратив святковий
вираз, й навiть снiг тепер не шелестiв пiд лижвами, а зловтiшно порипував.
Тiльки-но чоловiк пiшов, з-пiд завалу вибрався такий самий худющий
вовк, поспiхом пiдскочив до закинутої знову у воду вершi, обережно пiдiбрав
язиком з снiгу пару блискучих лусочок, понюхав слiд мисливця, задрав морду
до неба й тужливо - аж самому, мабуть, стало моторошно - завив.
Мисливець, що не встиг вiдiйти й на сотню метрiв, здригнувся, й наддав
ходу.
До Cвята залишалось щонайбiльше три днi.
Як завжди, про наближення Свята сповiстили заздлегiдь. В мiстах
усмiхненi телеведучi провiщали наступ його з екранiв, дикторки iнтимними
голосами вiтали з його наступом всiх своїх слухачiв. Над селами й хуторами
кражляли яскраво розмальованi лiтачки й гелiкоптери, сипали рiзнокольоровими
листiвками й радiсно волали у гучномовцi. Люди сходились купками,
посмiхались, й починали заготовляти iжу - на день перед Святом, Свято й
кiлька днiв пiсля. А їжа, як завжди, опиналась.
Але мисливцевi, окрiм чотирьох пiчкурiв, не пощастило здобути нiчого.
Зiтхаючи, вiн зняв з десяток порожнiх силкiв; з жалем витяг з-пiд снiгу два
капкани - бiля одного з них була сила-силена вовчих слiдiв - але жодна з