"Игорь Росоховатский. Бiлi звipi (Повiсть)" - читать интересную книгу автора

Iгор Росоховатський

БIЛI ЗВIРI
Повiсть
______________________________________________________________________

Пригоди, подорожi, фантастика - 83.
К.: Видавництво "Молодь", 1983
OCR i редакцiя Dauphin, травень 2003
______________________________________________________________________

Семеновi здалося, що за кущами. промайнула тiнь. Почувся трiск.
Вiн швидко пiдняв пiстолет.
Бiла вузька морда з довгими вусами i червонуватими очима втупилася
в нього. Цiкавiсть в очах звiра змiнилась плотолюбною жадiбнiстю,
немов вiн подумки облизувався. Семен уявив, як зараз iз темного черева
вирветься вдоволене гарчання. Однак бiла морда почала розмиватися
в повiтрi, зникати. Замiсть неї лишилася тiльки купчаста хмаринка.
Кущi зробилися сiрими, нiби запорошеними. Промiння ковзнуло по скелi,
повело за собою тiнь. Марево розсiялося...
Семен ударив тильною стороною долонi по каменю. Ще й ще раз, поки
не вiдчув болю. Вiн озирнувся i побачив Тiма. Витягнута напружена
шия, вузькi щiлини очей, блискучi плити щелеп. Отже, i йому щось
приверзлося? Тодi не варто докоряти собi й соромити себе. Може, це
було не марево?
Тiм подивився скоса, їхнi погляди схрестилися. Тиша одразу стала
хисткою.
- Там щось було? - спитав Тiм.
У таких випадках вiн вважав за краще питати. Iнодi вiн заганяв
Семена своїми запитаннями в глухий кут, викликав у нього
роздратування. Тодi той починав огризатися питанням на питання.
- Ти бачив?
- Я бачив, як ти прицiлився.
"Та сама пiсня, - втомлено подумав Семен. - Новий запуск старого
диску. А втiм, це тiльки частина платнi за право бути ведучим. По
злочину й кара. Заслужив".
- Передай, нехай запустять зонд у наш бiк. Для страховки, - сказав
вiн i, зиркнувши на товариша, виправив себе: - Для перестраховки.
"Якщо вже попадаєш у безглузде становище, то краще першому
посмiятися над собою, - подумав вiн, помiтивши, як здригнулися i враз
стали непорушними губи "зброєносця". - Тiм збагнув справжнiй змiст
моїх слiв i те, що криється за ними. Вiн добре вивчив мене. Це ще
одна частина платнi. Скоро вiн навчиться бачити мене "голим" - без
прикрас i облуди. Чи витримаю я перевiрку? Чи вiн скине мене з
п'єдесталу?"
Тiм увiмкнув рацiю, i за кiлька хвилин з корабля надiйшла
вiдповiдь, яка розвiяла останнi сумнiви. "Повернемося?" - подумав
Семен. Мабуть, вiн подумав уголос, тому що одразу ж луною вiдгукнувся
Тiм:
- Повернемося на корабель?