"Игорь Росоховатский. Бiлi звipi (Повiсть)" - читать интересную книгу автора

гук труб, дрiб барабанiв наповнили лiс. Мiж листям - солдати бачили
це - шугали гнучкi бiлi тiла, та коли загоничi i стрiльцi зiмкнули
коло, в ньому не було жодного бiлого звiра - нi живого, нi мертвого.
Ми прочесали лiс. I... не долiчилися шiстьох солдатiв, А ще троє
збожеволiли. Вони чули писк i тепер металися серед своїх товаришiв,
стискаючи руками голову, затикаючи вуха, сiючи панiку.
Вiдiбравши досвiдчених мисливцiв, я велiв їм поставити заздалегiдь
приготовленi пастки. Крiм того, солдати викопали чимало ям, з дна
яких стирчали гострi кiлки. Бiля кожної ями виставили варту в такому
порядку, щоб кожен солдат бачив принаймнi двох Iнших. Але й цей захiд
не допомiг. На ранок ями лишились порожнiми, а троє вартових зникло.
Користуючись своїми повноваженнями, жрець i офiцери мобiлiзували
на полювання все чоловiче населення провiнцiї. Загони зайняли
заздалегiдь визначенi позицiї i почали повiльно просуватися назустрiч
один одному. Наказано було знищувати густi заростi, не шкодувати нi
лiсiв, нi посiвiв. I що ж? Нам вдалося вбити десятки бiлих звiрiв,
але при цьому ми втратили майже стiльки ж людей.
Я бачив кiлька трупiв солдат i цивiльних. Однi з них були
пошматованi бiльше, iншi - менше, однак у кожного, наче тавро, була
рана на потилицi.
Не раз я згадував свого бiдолашного маленького Гуруу, Ксанду,
поєдинок з Бiдолахою i мiцно стискав зуби, щоб не закричати. Я
присягався собi знайти засiб знищити бiлих звiрiв, а для цього
необхiдно було вивчити їхнi звички, особливостi, проникнути в таємницю
їхньої появи...
Забобонний страх i панiка швидко розкладали ополченцiв.
Почастiшали випадки дезертирства. Трималися поки що тiльки гвардiйцi.
З допомогою солдатiв та єгерiв пощастило знищити кiлька лiгв бiлих
звiрiв. Я не змiг впевнитися в тому, що хитрiсть бiлих звiрiв дорiвнює
розуму людини, зате вияснив, що розмножуються вони справдi блискавично
швидко. Кожнi три тижнi самиця здатна привести сiм - десять дитинчат.
Уже через кiлька днiв вони починають самостiйно полювати. Але тут
я зiткнувся з незрозумiлим явищем. Усi дитинчата народжувалися
крихiтними, не бiльшими за дитинчат сульгiпи, проте однi вже за п'ять
днiв ставали завбiльшки як дорослi, а iншi за такий час майже не
росли. Отак повiльно рiс спершу i Бiдолаха...
Що впливало на рiст бiлих звiрiв?
Якби вдалося вiдповiсти на це питання, то, можливо, вдалося б
знайти i дiйовi засоби боротьби..."

Запис четвертий

"Вiд нашого загону лишилося менше, нiж десята частина. Селища
провiнцiї Тупi обезлюднiли. Люди цiлими сiм'ями йшли геть, забравши
з дому хто що мiг понести. Та не всiм щастило вiдiйти далеко. Якщо
не бiлi звiрi, то хвороби й холод убивали їх у дорозi.
За цi днi я схуд так, що одяг висiв на менi, як на кiлку. Спав
не бiльше чотирьох годин на добу. Паморочилося в головi, вогнянi кола
пливли перед очима. Зате спогади рiдше терзали мене. Я весь час носив
з собою флягу з настоєм нгони. Вживання цього тонiзуючого напою