"Юрий Павлович Сафронов. Огненный водопад (Фантастические рассказы на украинском языке)" - читать интересную книгу автора

ВИДАВНИЦТВО ДИТЯЧОЇ ЛIТЕРАТУРИ "ВЕСЕЛКА" КИЇВ 1971

У2
С21
Земна iоносфера - невичерпний океан електричної енергiї, створюваної
сонячною радiацiєю. Радянський учений Васильєв винайшов спосiб, як
скористатися нею для потреб господарства. На пустельному островi будується
грандiозна установка. Американськi шпигуни хочуть розгадати секрет споруди,
але ловляться на гарячому. Такий загалом змiст одного з оповiдань книжки -
"Вогненний водоспад".
Збiрка мiстить ряд iнших фантастичних творiв Ю.Сафронова, де
змальовуються смiливiсть i мужнiсть людини в космосi й на Землi, невтомнi
пошуки боротьба за пiдкорення сил природи.


Малювали
В.Безп'ятов i Г.Фiлатов

7-6-3
742-71М


ПЕРША ЗУСТРIЧ

Нiч на Землi була свiтлою. Мiсяць, немов велетенський лiхтар, заливав
усе навкруги рiвним блiдим сяйвом. Полотно залiзницi розтинало навпiл
густий лiс i, поблискуючи рейками, тяглося вiд обрiю аж до залiзничного
мосту. Далi, по той бiк мосту, дорога побила поворот i ховалася за
пагорбом.
Такої мiсячної ночi вартувати мiст було, мабуть, анiтрохи не краще,
нiж темної
У непрогляднiй темнотi доводилося стежити лише за дiлянкою, освiтленою
сяйвом електричних ламп. Далi однак нiчого не було видно. Мiсячної ж ночi
чергувати було складнiше. Звиклi до темряви очi чiтко розрiзняли тiнi вiд
дерев. Мiсяць поволi котився по небу, то заходячи за хмари, то виглядаючи
з-за них, i тiнi неквапно пересувалися, створюючи на землi кожної хвилини
новий вiзерунок. Здавалося, що разом з тiнями хтось таємничий i спритний
поволi пробирається в тишi ночi з лiсу до залiзничного мосту...
Гвинтiвка, заряджена бойовими патронами, не гнiтила плеча. Навiть
приємно було вiдчувати лiктем її приклад. Приторкання до неї створювало
вiдчуття впевненостi й сили.
Вартовий зiтхнув i закрокував у зворотний бiк. Лiс стояв довкола
безлюдний i загадковий, тихо шелестячи листом... Попереду по рiчцi повiльно
пiдпливав до мосту буксир з двома вогнями на бортах - зеленим i червоним.
Вартовий дiйшов до будки i машинально поглянув на годинника. Час тягся
нудотно довго. До змiни ще цiлих сорок п'ять хвилин. З порту, розташованого
внизу на рiцi, долинув глухий гудок пароплава. Вартовий прислухався. Там
iшло своє звичайне життя. Там не було такої самотностi, як у людини на
вартi нiчної змiни. Гудок пароплава завмер. Вартовий повернувся i поволi
рушив назад. Ось так усю змiну: вперед-назад, вперед-назад, тiльки б не