"Юрий Павлович Сафронов. Огненный водопад (Фантастические рассказы на украинском языке)" - читать интересную книгу автора

телефонний дзвiнок. Черговий офiцер швидко зняв трубку. Те, що вiн почув,
вразило його.
- Повторiть донесення! - наказав вiн.
- У квадратi 167-В двi хвилини тому зробив посадку невiдомий лiтальний
апарат.
- На якiй висотi, яким курсом, з якою швидкiстю пiдлiтав цей лiтак до
квадрата 167-В?
- Невiдомо. Радiолокацiйнi станцiї зафiксували його тiльки в мить
посадки. Але це не лiтак...
- А що ж?
- Неясно. Лiтак у тому квадратi сiсти не може. Там густий лiс. Сигнали
були дуже iнтенсивнi, як вiд металевого предмета, що знижувався
вертикально. Схоже, що сiла велетенська ракета...
Черговий офiцер невдоволено поморщився. Пiсля численних космiчних
польотiв довкола земної кулi операторам радiолокацiйних станцiй тепер
ввижаються ракети й космiчнi кораблi, що приземляються.
- Гаразд. Стежте далi! - кинув вiн у трубку i поклав її на телефонний
апарат.
Офiцер уважно подивився на карту. Квадрат 167-В був недалеко вiд
рiчки. Поблизу населених пунктiв не значилось. Кiлометрiв за сорок -
рiчковий порт, а неподалiк нього - великий залiзничний мiст.
Що це могло бути? Можливо, аварiя, впав лiтак? Але тодi його "вели" б
радiолокацiйнi станцiї на всьому попередньому маршрутi. Чому ж так
врiзалися в пам'ять слова, що сигнали були дуже iнтенсивнi? А раптом i
справдi якась ракета?..
Вiн прийняв рiшення.
- Екiпажевi вертольота номер чотирнадцять. Бойова тривога! Негайно
обстежити квадрат 167-В. Приземлився невiдомий лiтальний апарат. Тримати зi
мною постiйний радiозв'язок! - вiддав вiн команду.
За кiлька хвилин з аеродром пiднявся вiйськовий вертолiт. На крайках
його алопатiй горiли бiлi електричнi лампочки. Вони зливалися у вогняну
стрiчку вiд швидкого обертання. Знизу здавалося, що в нiчне небо звилося
вогняне коло. Вертолiт на секунду завмер над аеродромом, потiм упевнено
розвернувся i швидко пiшов у бiк квадрата 167-В.


IV

Помiчник капiтана буксира "Чайка" примружив очi i пильно придивився
вперед. Мiсяць тiльки-но зайшов за хмару. Стало темно. Помiчниковi здалося,
що попереду над свинцево-чорною поверхнею рiчки бовванiє якийсь великий
предмет.
Справдi, щось чорнiло над водою. Чи то зустрiчний пароплав без вогнiв,
чи якесь плавуче громаддя, а може, баржа, що занурилася носом у воду й,
захоплена течiєю, швидко пливла назустрiч. Помiчник капiтана схопився за
ручку i рiзко смикнув її. Сильний гудок розiтнув нiчну тишу й покотився над
рiчкою, затихаючи у прибережному лiсi.
Незрозумiлий предмет швидко наближався, нiяк не реагуючи на гудок.
Помiчник майже повнiстю зупинив машину. Гукнув капiтана. Тепер буксир
завмер на серединi рiчки. Течiєю його зносило назад, пiд мiст.