"Улас Самчук. Гори говорять! (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Улас Самчук.

Гори говорять!


------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------



1. "Настане суд!"

"Сей кров власними силами i допомогою Божою збудував Iван Цокан,
господар з Ясiня Року Божого 1825" - напис на одвiрку тi║┐ хати, у котрiй
я народився й прожив до недавнього часу. Тi глибоко в дбайливо рiзбленi
лапатi словянськi лiтери до наших днiв пригадують того, кого я ще застав
на цьому свiтi й кого нераз безсилими дитячими рученятами тягав за довгi
густi вуса та кого з при║мнiстю кликав дiдьом. Намагаюся пригадати
виразнiше його обличчя та деякi риси характеру, але мо┐ зусилля майже
даремнi, бо все збiга║ться в невиразну, повну та║мничостi пляму, з котро┐
дещо виразнiше випина║ться лише його надзвичайно дебела й потужна постать.
Мав вiн пять синiв i двi дочки. Вони розiйшлися по Гуцульщиiнi в рiзних
напрямках i всi були добрими господарями. Дочки повиходили замiж, одна до
Ворохти, друга в Ясiню-Кевелевi. Батько мiй, також Iван - середущий з
братiв, дiстав садибу в Ясiню-Лопушанка, де жив i дiд. к це розкiшна
мiсцевiсть на грунику, коло лiсу, майже пiд П║тросом, звiдки також
чудесний вигляд на Говерлю. Крокiв двiстi внизу шумить бурхливий потiк
Лопушанка, яка впада║ в Лазещину, а та в свою чергу вневдовзi влива║ться в
Чорну Тису. За пiв години ходи через грунь Буковинку, який сполучу║ться з
горою Тисою, будемо в Ясiню-Центрi, де ма║мо тепер ще одну садибу й де
скоро десяток рокiв жию я.
Старий наш "кров", вiд часу зазначеного датою на одвiрку, майже в
нiчому не змiнився. к це дебела суковата будова. Трiвкий смерековий зруб,
критий гонтами, з сильним деревяним помостом. Обстанова проста, але мiцна.
Тяжечий з бучини, цяцькований рiзбою, стiл. Довгi и широкi попiд стiнами
лавицi. На переднiй стiнi в два ряди образи, якi столiттям втягалися сюди
зо всiх сторiн - з Мукачева й Ужгороду, з далекого Почаева й навiть з
Ки║ва. При входi влiворуч всевладне розложилася широка гуцульська пiч. Вiд
не┐ до передньо┐ стани вмiстилося розлоге лiжко, а над ним жерда, завiшана
лiжниками, кожухами, петеками та рiзним шматтям.
Жи║ тут моя, не менше вiд хати, кремезна бабуся-мати, яка ма║ ще всi
зуби й, як на сво┐ сiмдесяткiв пережитого, вигляда║ ще зовсiм чепко. I
зда║ться, коли б не вiйна, яка посрiблила ┐┐ волос, час зовсiм не мав би
на не┐ впливу. Завше жива, бадьора, завше чинна, вона, зда║ться, створена