"Тарас Шевченко. Листи до А.Лизогуба. 1847 piк (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Тарас Шевченко.

Листи до А.Лизогуба. 1847 рiк


------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------


Крепость Орская. 22 Октяб. 1847.
Добродiю i друже!
На другий день, як од вас по┐хав, мене арестували в Ки║вi, на десятий
посадили в каземат в Петербу[рзi], а через три мiсяцi я опинився в Орской
крепости[2] в солдатськiй сiрiй шинелi, чи не диво, скажете! Отже воно
так. I я тепер точнiсiнький, як той москаль, що змалював Кузьма
Трохимович[3] пановi, що дуже кохався в огородах. От вам i кобзар!
Позабирав грошики та й шморгнув за Урал до киргиза гуляти. Гуляю! Бодай
нiкому не довелося так гуляти. А що ма║мо робить? Треба хилиться, куди
нагина║ доля. Ще слава богу, що менi якось удалося закрепить серце так...
що муштруюся собi та й годi. Шкода, що я не покинув тодi у вас рисунок
ки┐вського саду, бо вiн i всi, що були при менi, пропали у I.I.
Фундуклея[4], а тепер менi строжайше запрещено рисувать i писать (окром
писем), нудьга та й годi, читать хоч би на смiх одна буква i тi┐ нема.
Брожу понад Уралом та... нi, не плачу, а щось ще поганше дi║ться зо мною.
Одiшлiть, будьте ласкавi, мо║ письмо i адрес мiй княжнi В[арварi]
Микола║внi[5], а адрес ось який: в город Оренбург, в пограничную комиссию.
Его благородию Федору Матвеевичу Лазаревскому[6] з передачею, а цей добрий
земляк уже знатиме, де мене найти. Бувайте здоровi, низенько кланяюсь Iллi
Iвановичу[7] й всьому дому вашому. Не забувайте безталанного Т. Шевченка.
Поклонiться, як побачите, од мене Кейкуатовим[8].


До А. Лизогуба_
К[репость_]_ Орская _
1847. Декабря 11. _
Великим веселi║м звеселили ви мене сво┐м добрим, християнським листом у
цiй бусурманськiй пустинi. Спасибi вам, друже мiй добрий, я з само┐ весни
не чув рiдного щирого слова. Я писав туди декому. А вам першим бог велiв
розважить мою тяжку тугу в пустинi щирими словами, спасибi вам. Не знаю,
чи дiйшов мiй лист до ваших рук (бо я послав у Седнев 24 октяб[ря], не
знаючи, що вас бог занiс аж у Одесу). Жаль i дуже менi вашо┐ маленько┐[9],
згадаю, то так неначе бачу, як воно манюсiньке танцю║, а Iлля Iванович
гра║ i приспiву║... не скорбiть, може воно добре зробило, що перейшло на
той свiт, не мучене страстьми земними. Були ви у Яготинi лiтом, що там