"Тарас Шевченко. Назар Стодоля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

КОЛЯДКА
Бачить же бог, бачить творець,
Що мир погиба║,
Архангела Гаври┐ла
В Назарет посила║.
Благовiстив в Назаретi -
Стала слава у вертепi.
О, прекрасний Вихлi║ме!
Отверзи врата Едема.
Хома
_(к Гале, с сердцем)_
Я ж тобi наказував, щоб нiкого не пускали! Задумалась, забула!
(Входит Назар с молодими козаками.)
Назар
Дай, боже, вечiр добрий! Помагай-бi вам на все добре!
_(Все козаки повторяют то же. Назар, не снимая шапки, в ужасе
останавливается; посматривает то на гостей, то на Галю.)_
_(Все молчат.)_
Хома
_(смешавшись)_
Спасибi, спасибi... Милостi просимо. Просимо сiдати,
(Молчание продолжается. Галя, уль┐баясь, украдкой поглядьiвает на
Назара.)
Назар
Сядемо, сядемо, аби було де: ми гостi непроханi. Може, помiшали; дак ми
i пiдемо, вiдкiля прийшли. _(Смотрит на сватов.)_ Так бач, через що
полковник послав мене з грамотами в Гуляй-Поле! _(Глядя на Галю.)_ Весело,
весело! Наливай швидше горiлки, i я вип'ю за тво║ здоров'я! Не лякайся,_
_не лякайся, наливай.
(Галя в ужасе роняет поднос й флягу.)
Хома
_(в бешенстве)_
Хто смi║ знущаться над мо║ю дочкою?
Назар
Я! Хiба не бачиш? Я, Назар Стодоля! Той самий, за кого ти вчора обiщав
видать дочку свою, той самий, якого ти знав ще з тi║┐ пори, як вiн тебе
вирвав iз-пiд ножа гайдамаки! Згадай iще, що я той самий, хто й самому
гетьману не дасть себе на посмiх! Пiзнав?
Хома
Пiзнав. _(Равнодушно.)_ Що дальш?
Галя
Хiба ж не ти прислав?
Хома
Мовчи! Геть собi!
Назар
(останавливает Галю)
Стривай,_ _стiй тут! I тебе_ _обманюють?__
Хома
Не обманюю, а так як батько велю. Вона просватана за чигиринського
полковника.