"Тарас Шевченко. Назар Стодоля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Назар _(с презрением)_
Полковника! Учора була моя, сьогоднi полковникова, а завтра чия буде?
Чу║ш, Галю?
Галя
_(падая на руки Назара)_
Чую!_ _О_,_ чбм менi не позакладало!
Сват
Осмiлююсь долежить...
Назар
Мовчи, поганець, шипотиннику!
Хома
Вiддай менi дочку мою.
(Робко подходит к Назару.)
Назар
Геть, Юда'
Хома
(в ужаге)
Прохор, Максим, Iван, Стехо! Гей, хто там ║? Воз-'" мiть його,
харцизяку,-вiн уб'║ мене!
Назар
Нехай бог тебе поб'║, дiтопродавець! _(К Гале.) _Галю! серце мо║!
Промов менi хоть одне слово: ти не знала - за кого? Скажи: не знала?
Галя
_(приходит в себя)_
__Не знала, ┐й-богу, не знала!
Назар
(к Хоме)
__Чи чу║ш ти?
Хома
Не чую; я оглух!
Назар
_(к гостям)_
Люди добрi, коли ви не оглухли, так послухайте. Вiн мене називав сво┐м
сином, а я його сво┐м батьком, i вiн се чув тодi, а сьогоднi оглух. Де ж
його правда? Чи чесний же_ _вiн чоловiк? Правдивий, га?
_(Гости молчат.)_
Гнат
(подходит к Назару)
Вiн не чоловiк. Кинь його: таке ледащо не сто┐ть путнього слова!
(Берет его за руку.)
Назар
Стривай! Нi,_ _вiн чоловiк, вiн називав_ _мене сииом_. __(К. Хоме.)_
Правда?
Хома
Не тобi вчити, як менi кого називати. Я ┐┐ батько, а не твiй: так у
мо┐й волi оддать ┐┐ за кого схочу.
Назар
А як же вона не захоче, тодi що?
Хома
Я заставлю.