"Тарас Шевченко. Назар Стодоля (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Назар
Чи можна ж кого заставить утопиться або повiситься? Хiба ти бог, що
ма║ш силу чудеса творить Хiба ти диявол, коли ти не ма║ш жалю до рiдно┐
сво║┐ дитини? Ти бачиш, у не┐ ║ серце, i ┐й замiсть його кладеш каменюку.
Слухай: i ти ж колись був молодим, i ти ж мав коли-небудь радiсть i горе.
Скажи, що чуло, що казало тво║ серце, коли тобою кепкували?
Хома_ _
Го-во-ри!
Назар
_(в и║ступлении)_
Так ти глузу║ш надо мною! Хiба я не стопчу тебе, як жабу? Брехун?
_(Быстро подходит к нему_ _и хватает его за горло.)_
Галя
_(схватив руку Назара)_
Що ти робиш? Убий мене, на, рiж.
(Назар молча опускает руки.)
Хома
_(подбегает к сватам)_
Ви бачили? Хотiв мене задушити!
(Свати молчат.)
Гнат
_(к Назару)_
Ми не так розплатимося iншим часом. Ходiм з сього базару.
Назар
Не пiду! Мене вiдсiль ноги не винесуть.
Гнат
Ну, так торгуйсь. Може, дешевше уступлять.
Галя
Боже мiй, боже мiй! Вони знущаються надо мною!
Хома
Не_ _знущаються, а торгуються.
Гнат
Годi, брате; ходiм: ми опiзнились.
Назар
Стривай, не опiзнились. _(Подходит к Хоме)._ Прости мене, я згарячу
забувся. Ти добрий чоловiк. Прости або зарiж мене, тiльки не кажи, що вона
не моя, не кажи! Дивись: я гетьману нiколи не кланявсь. _(Падает на
колени.)_ Для спасенiя сво║┐ душi, коли у тебе у серцi ║ бог, для угоди
всiх святих, коли ти вiру║ш у кого, для спасенiя тво║┐ дитини, коли вона
тобi мила, зглянься на мене! Нехай старости з сво┐м хлiбом вдуть додому.
Христом-богом молю, не занапасти ┐┐, бiдно┐! Кращо┐ ┐┐ нема; за що ти
хочеш_ _┐┐ убити? На голову мою! Возьми ┐┐, розбий обухом - не треба менi
┐┐: тiльки дай дочцi сво┐й ще пожити на свiтi, не за┐дай ┐┐ вiку, вона не
винувата!
(Хома дрожа посматривает на гостей.)
Гнат
_(бистро подбегает к Назару)_
Кого ти просиш? Кому кланя║шся? Перед ким пада║ш? Я на тебе пiсля сього
й дивиться не хочу:
прощай!.. Кланя║ться дияволу! Вiн тебе кип'ячою смолою напо┐ть!