"Тарас Шевченко. Назар Стодоля (Укр.)" - читать интересную книгу автора Брови чорнi┐.
На зорi-зорi я проч'нулася I сказала так: За Дунай-рiку чорнобривий твiй На гнiдiм конi Полетiв орлом!.. Я все плакала, Все смiялася. I додому козаки, з-за Дунай-рiки, Заверталися. Не вернувся мiй... молодi_ _лiта За що трачу я? Зоря_ _з мiсяцем пострiчалася - I заплачу я. Точнiсiнько моя доля! Неначе сю пiсню про мене зложили. Де мо┐ молодi лiта I слiду нема, мов поверх води поплили. _(Помолчав.)_ Що ж се справдi нiхто не йде? А вже менi ся навiжена Стеха! Пiшла за дiвками та десь i застряла з козаками. I звела ж ┐х нечиста мати докупи! Нехай би сей Кичатий був парубок, а то ж уже старий чоловiк... Не взяв би вiн собi в ключницi не молоду, а розумну, вiрну, дотепну до всякого дiла та стареньку! А то... як та дзига, так i сну║. Як то вiн дочку свою ще пристро┐ть? Бач, у полковницi лiзе! Чи довго ж то вона буде любуватися його лисиною замiсть ясного мiсяця? Ох, ох! старi, старi! Сидiть би вам тiлько на печi та жувать калачi; так нi, давай ┐м жiнку, та ще молоду. Як же пак, чи не так!.. От Стодоля молодець! Я його знаю, вiн протопче стежку скажу, що... те║... хтось iде!.. Зараз, зараз! Насилу! _(Отворяет дверь.) (Входят Назар й Игнат.)_ Хозяйка Свят, свят, свят! Вiдкiля се, якою дорогою, яким вiтром, яким шляхом занесло вас у мою хату? Гнат Не питайся, голубко, стара будеш, хоч се, признаться, i не пристало тво┐й пицi. Чого ж ти так насупилась? Хозяйка Сiдайте, будьте ласкавi, сiдайте! Гнат Ну, годi ж, не сердься. Мало чого з язика не спливе! Невже треба переймать, що поверх води пливе! У тебе сьогоднi вечорницi? Хозяйка Хiба ж нашi вечорницi для вас? Ви так тiлько прийшли - посмiяться. Гнат Так таки i посмi║мося, коли буде весело. Хозяйка _(глядя на Назара)_ Буде весело, та не всiм. Гнат Ну, се вже опiсля побачимо. А поки - ке нам чого-небудь такого, для чого чарки роблять, та й зубам пошукай роботи. Проклятий скряга i повечеряти не дав. Ну, чого ж ти рот роззявила? Мерщiй! |
|
|