"Тарас Шевченко. Поеми (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Коли зна║ за що;
Люде серця не побачать,
А скажуть - ледащо!
Кохайтеся ж, чорнобривi,
Та не з москалями,
Бо москалi - чужi люде,
Знущаються вами.

Не слухала Катерина
Нi батька, нi неньки,
Полюбила москалика,
Як знало серденько.
Полюбила молодого,
В садочок ходила,
Поки себе, свою долю
Там занапастила.
Кличе мати вечеряти,
А донька не чу║;
Де жарту║ з москаликом,
Там i заночу║.
Не двi ночi карi очi
Любо цiлувала,
Поки слава на все село
Недобрая стала.
Нехай собi тi┐ люде
Що хотять говорять:
Вона любить, то й не чу║,
Що вкралося горе.
Прийшли вiсти недобрi┐ -
В поход затрубили.
Пiшов москаль в Туреччину;
Катрусю накрили.
Незчулася, та й байдуже,
Що коса покрита:
За милого, як спiвати,
Любо й потужити.
Обiцявся чорнобривий,
Коли не загине,
Обiцявся вернутися.
Тойдi Катерина
Буде собi московкою,
Забудеться горе;
А поки що, нехай люде
Що хотять говорять.
Не журиться Катерина -
Слiзоньки втира║,
Бо дiвчата на улицi
Без не┐ спiвають.
Не журиться Катерина -
Вми║ться сльозою,