"Тарас Шевченко. Поеми (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Пече сонце, гойда вiтер,
Рве всякий по волi.
Умивай же бiле личко
Дрiбними сльозами,
Бо вернулись москалики
Iншими шляхами.

II

Сидить батько кiнець стола,
На руки схилився;
Не дивиться на свiт божий:
Тяжко зажурився.
Коло його стара мати
Сидить на ослонi,
За сльозами ледве-ледве
Вимовля║ донi:
"Що весiлля, доню моя?
А де ж твоя пара?
Де свiтилки з друженьками,
Старости, бояре?
В Московщинi, доню моя!
Iди ж ┐х шукати,
Та не кажи добрим людям,
Що ║ в тебе мати.
Проклятий час-годинонька,
Що ти народилась!
Якби знала, до схiд сонця
Була б утопила...
Здалась тодi б ти гадинi,
Тепер - москалевi...
Доню моя, доню моя,
Цвiте мiй рожевий!
Як ягодку, як пташечку,
Кохала, ростила
На лишенько... Доню моя,
Що ти наробила?..
Оддячила!.. Iди ж, шукай
У Москвi свекрухи.
Не слухала мо┐х рiчей,
То ┐┐ послухай.
Iди, доню, найди ┐┐,
Найди, привiтайся,
Будь щаслива в чужих людях,
До нас не вертайся!
Не вертайся, дитя мо║,
З далекого краю...
А хто ж мою головоньку
Без тебе схова║?
Хто заплаче надо мною,