"Микола Сиротюк. Забiлiли снiги (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Батюшка покликав старших дiтей.
- Слухайте матiр, пiдсобляйте ┐й, ростiть такими ж чесними й розумними,
людяними й роботящими, яким був ваш батько. Найбiльше надiй покладаю на
тебе, Павле. Вчися, може, згодом посядеш татове або й мо║ мiсце.
Хлопчик журно хитнув головою, але не проронив жодного слова. В його
блакитних оченятах мерехтiли якiсь задаленi вогники.
Розiйшлися поминальники опiвночi. Не випроваджала ┐х Ксеня, не засувала
сiнешнi дверi, не гасила свiчок. Лише покропила пороги й комин свяченою
йорданською водою, розсунула фiранки на вiкнах, впала перед iконами на
колiна, одвiсила три доземних поклони, перехрестилася i прошептала
молитву.
Дiти спали рядочком поперек широкого лiжка, де ще позавчора конав
Арсен.
Дiти.
Дiточки.
Дитиняточка.
Худi, марнi, як мерцi, боляче й страшно дивитися. Лежать, мов ляльки,
вилiпленi з глини.
Присiла, схилилась над ними, склепила обважнiлi повiки. I зависла на
крилах тяжких дум.
Нiч пливе, хата гойда║ться, тиха мiсячна повiнь жеврi║ на шибках. Чи
бачить це вона, чи сниться все те ┐й - не розбере.
Що далi робити? Двi пари чобiт на всю сiм'ю, та й тi подертi. Стрiха
над причiлком хати прогнила, рвучкi березневi вiтри розсмикали ┐┐, аж
свiтиться голе лаття. У хлiвi, коморi - порожньо. Борошно ледве закрива║
денце кадi, а молоти нема що. Нива не виорана. Засiяти нiчим. Злиднi
┐дуть, злиднями поганяють...
Батюшка обiцяв - церква помагатиме. При ньому, можливо, дечим i
допоможе, бо ж таки душевний пастир, але вiн уже на ладан дише. А сяде
iнший на парафiю - i живи, як зна║ш, бiдна родино колишнього паламаря...
Четверо дiтей. Кожного доглянь, зодягни, озуй, нагодуй, виведи в люди.
Де набрати для того сили й снаги?
А ще ж i п'яте да║ знати про себе пiд серцем, скоро попроситься на свiт
божий. Олесi, найстаршiй, лише на чотирнадцятий рiк перехоплю║ться.
Марiйцi, поки що найменшенькiй, i трьох не виповнилось, а тому, що ма║
бути...
Ой, не обiйдеш сво┐ми двома руками. Доведеться брати Олесю зi школи,
заробiтку дiвчинi шукати.
I Павла забрала б, але на яку роботу пошлеш такого малого й немiчного?
Та й забирати шкода, дуже вже до книжки рветься. I тямущий - всього одну
зиму походив у школу, а чита║ й пише краще, нiж Олеся. Весь у батька -
такий допитливий, беручкий, задумливий, вразливий до неправди. Хай
вчиться. Може, справдi, як пророчив батюшка, колись займе парафiю. З його
головою можна й благочинного доскочити, а то й архi║рея...
Материнi роздуми перервав стук у дверi. Розплющила очi i здивувалась -
на долiвцi вже грався сонячний зайчик. Прикрила дiтей кожухом, хукнула на
свiчки й вийшла в сiни.
За порогом стояла сусiдка, тримаючи пiд фартухом горнятко, повне
молока.
- Дайте дiтям, хай закропляться.