"Григip (Григорiй) Тютюнник. Вогник далеко в степу (Укр.)" - читать интересную книгу автора

назива║ться, бо вони були пiдписанi. Звичайнi чорнi iнструменти, тiльки й
того, що не захватанi i торкнутi ржею.
- Хочеться подержати в руках? - спитав майстер, поклавши волохатi
куценькi брови на круглi окулярики в залiзнiй оправi. Ми закивали: хочемо.
- Нате. Тiльки добренько держiть у руках...-- I вiн почав роздавати
молотки й молоточки, плоскогубцi й плоскогубчики, циркуль, керна, зубила й
зубильця, викрутки й викруточки, ручнi тиски, завбiльшки з сiрникову
коробочку, крон циркулi, внутромiри, крейсмейсер, ножички для тонкого
металу... Всiм хватило: Менi перепали плоскогубцi, i я нiяк не мiг
удержати ┐х на долонi: вони ковзалися на нiй, бiгали, як ртуть; я
пiдхоплював ┐х з долонi на долоню, аж поки вони не встоялися у пригорщi, i
тодi по них потекли сонячнi променi - як прозорий димок по дзеркалу. З
хлопцями, кому попався iнструмент без ручки, було те ж саме: вони
перекидали його з долонi в долоню, як жарину, i смiялися так, нiби ┐х
лоскотали. Майстер i собi смiявся, закинувши голову назад, i в його ротi
було видно маленький тремтячий язичок. А з наших долонь на стелю й на
стiни майстернi розбiгалися сонячнi зайчики. .
- Це iнструмент полiрований, - сказав майстер, пересмiявшись. - Того
вiн i в'юнкий такий.
- А ним можна щось робити? - спитав хтось.
- А я ним i роблю. Навiщо ж я виготовляв би? От прийду вiд вас додому,
буду щось робити. Гратимусь... Ви ж любите гратися, скажiмо, з м'ячем? Ну,
а я - з металом. Старому, як малому - втiхи треба.
- А ви голки вмi║те робити? - спитав Iван Пирiг .iз сусiднього з нашим
селом хутора Пироги (вiн вимовляв: "Пирлiг, я з Пирльогiв, а ти?").
- Що, нема голки вдома? - спитав майстер
- Була, та я ненарльоком поламав, а мати б'ються... - I роззявив рота.
У нього не хватало губiв стуляти рот.
Майстер зняв свою пiлотку, вимотав з не┐ нитку з голкою i простягнув
Пироговi.
- Вiддаси матерi, хай не сердиться. Той узяв i ще дужче роззявив рота;
показуючи, що то вiн усмiха║ться.
Хтось iз дитбудинкiвцiв ширнув його пiд бiк i про шепотiв над саме
вухо, але почули всi: "У-у, кугут, уже вициганив!". Пирiг скривився
плакати i промимрив: "Я ж не прльосив..."
- Тихо, - сказав майстер дуже мирно. - У кого ще нема║ голки, пiднiмiть
руки. Чесно, не соромтесь. Нiхто бiльше не i пiдняв. Майстер покивав
головою.
- Роблю й голки, чого ж. I ниточку можу викувати... срiбну.
- А вушко чим - свердельцем провiнчу║те?
- А в мене щипчики такi ║: угорi зубчик, унизу гнiздечко. Нагрiв товщий
кiнець голки, клац - i ║ вушко. Потiм знову загартовую.
- А розкажiть, як ви кулемети робили.
- Кулемети? А я ┐х i не робив. Я тiльки пiдчищав - те, се... Так, щоб
вони були безв┐дмовними. - Вiн знiчев'я заозирався. понюхав повiтря i
схопився на ноги. Ми теж заозиралися i побачили трьох наших за бормашиною:
вони швиденько затягалися i передавали один одному недокурок.
- У-ва-га, на гурт! - вигукнув майстер, i не встигли ми й оком
зморгнути, як у бормашину, перекидаючись у повiтрi i мелькаючи шнурками,
полетiв черевик. Вiн ударився об колесо й упав додолу.