"Григip (Григорiй) Тютюнник. Син прихав (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Григiр (Григорiй) Тютюнник.

Син при┐хав


------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------



На початку серпня, коли в Ковбишi, велике село по обидва боки вузенько┐
рiчки в очеретi та верболозах, з'┐жджаються до батькiв усi колишнi
ковбишiвцi, що отам по вiйнi подалися з дому шукати постiйного заробiтку i
щонедiльного вихiдного, коли по дворах тiльки й чути: "Папа, а как зараз
навпростець дiйти до лавки?", а батько, намагаючись у всьому догодити
дiтям, одказу║: "Та как? Отако грядками i йди. А там - низом. Хiба ти
забув?"; або: "Мамо, як у вас нащот стiрального порошка? Н║т? Дак я пришлю
по при┐зду" i т. п.-отож на початку серпня, сонячного суботнього
передобiддя, при┐хали гостi й до Никифора Дзякупа та Параски Дзякунки: син
Павло, рудий, витрiшкатий, уже з пузцем i в капроновому капелюсi у дрiбних
дiрочках, невiстка Рита, товстенька, як куховарка, балакуча й догiдлива
(про таких кажуть: "Тiльки в хату -вже й своя"), та одинадцятимiсячний
онук Борко, такий собi некрикливий витрiшкатенький опецьок з рiденьким,
рудим, як у батька, чубчиком.
- Таж викапаний татусь! - щасливо цокотiла Дзякунка, обцiловуючи
внука.- Дивися, Никифоре, i нiздрiчки такi, як у Павлушi малого були, й
гузенце важкеньке...Вона також була руда, син Павло удався в не┐, а онук -
у Павла, того й радiла. А навтiшавшись Борком, заходилася цiлувати
невiстку та дякувати ┐й, що отак догодила, що такого онука гарного
"привела".
При┐хав Павло не по┐здом i не автобусом, як багато iнших колишнiх
ковбишiвцiв, а власним "Москвичем" тютюнового кольору. "Москвич" був
новий, i все в нього блищало: фарба, скло, нiкельованi буфери, циферблати
на приладах...
Сидiння було заслано двома вовняними килимами, а задн║ та боковi стекла
завiшено репсовими фiранками. Все те Павло придбав заздалегiдь, ще тодi,
як для машини його майбутньо┐ тiльки-но одливалися десь на заводах першi
деталi.
Через "Москвича" Павло й не одружувався так довго, хоч мав уже за
тридцять. Спершу думав: брати дружину на сто п'ятдесят карбованцiв у
мiсяць, та ще живучи в гуртожитку, не годиться. Коли ж дали йому за стаж
та мовчазну працьовитiсть кiмнату в новому будинку й перевели iз слюсарiв
у майстри, розмiрковував так: наскладаю грошей на машину i все, що до не┐
треба - килими, фiранки, брезент i металевi канiстри пiд бензин та