"Остап Вишня. Мисливськi ycmiшки (збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

на свiтi зна║. Давнiй охотник, тiльки правов не вибрав.
- Чи не в Перещепиному це лiсi? - кида║ Кiндрат Калистратович.
- Та, мабуть, що в Перещепиному. Де ж ┐м бiльше бути, як не в
Перещепиному... I лiсу чимало, i самi ж вам ярки та балки. Тiльки в
Перещепиному. Вовка там, як хмари! Закурить нема?
- Закурюйте?
- Так почекайте, - устряв знову Кiндрат Калистратович. - Як у
Перещепиному, так чого ж нам тодi до Вербового хутора ┐хати? Перещепине -
воно ж бiля Розлогого хутора, а Вербовий - так вiн же бiля Кучеряво┐
балки... То, може ж, то вовки з Кучеряво┐ балки?
- Мо'й так! Воно, конешно, вовк, конешно, звiр! Правильно! Тiльки в
Кучерявiй! Густа балка i чималенька балка. Ох, i вовка там! Як завиють, -
волосся дротом!
- Так тодi давайте до Вербового вдаримося! Це - в Кучерявiй!
- Так-таки до Вербового й прямуйте. То там спита║те кривого Степана, -
його всi там знають. Той вам i розкаже, й покаже. Вiн усе зна║, бо охотник
давнiй, от тiльки що оце тепер правов не вибрав.
- Ну, по┐хали! Прощавайте! Спасибi, що сказали!
- Щасливо┐! Пiдсипте ще махорочки! Запашна махорка!
- Закурюйте!
- Спасибi. Так, як ярок пере┐дете, берiть зразу понад ярком, i аж до
самого Вербового. Три ж овечки й телиця, - государству ж збитки якi.
Нiззя, треба винищити. Бувайте здоровi!

II
Ну, значить, пере┐хали ярок, взяли праворуч, та понад ярком, понад
ярком, нiкуди не звертаючи, прямiсiнько у Вербовий хутiр.
- Тррр! Драстуйте, бабусю!
- Драстуйте!
- Де тут, скажiть будь ласка, кривий Степан живе?
- Кривий Степан?
- Еге! Охотник!
- Так вiн же тепер не охотник: вiн без правов! А живе вiн... Одна...
Друга... Третя... Четверта... П'ята... Шоста... Сьома... за четвертою
хатою повернете в уличку. Тi║ю вуличкою у самiсiнький двiр так i в'┐дете.
- Спасибi, бабусю!
- Тiльки сьогоднi недiля, мабуть, його вдома нема, на охоту пiшов.
- Та то вже як там буде!
За четвертою хатою вулички нема. Стали.
Бабуся кричить:
- Та куди ж ви? Вже про┐хали!
- Та то ж, бабусю, третя хата, а не четверта!
- Дивись, а я думала - четверта. Недобачаю вже я. Не тiльки вулицi, а
вже й нитки в голку не вштрикну. Завернули у вуличку i прямiсiнько в двiр.
- Драстуйте, Степане! як вас?..
- Iванович...
- Степане Iвановичу! Це ви охотник?
- Охотник то я, конешно, охотник, так тiльки не встиг правов виправить.
Без правов. Не охочусь тепер...
- Вовки, кажуть, одолiвають тут вас?