"Остап Вишня. Мисливськi ycmiшки (збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Нi, такого щось не чувать! Тихо з вовками, хвалити бога, тихо поки
що... Зайчики, тi, конешно, попадаються. I густенько... Лисичку iнодi
торохнеш... Бува║...
- А тро║ овець хто зарiзав?
- Тро║? Не слихав! Позавчора Секлета, одноосiбниця, заколола, так не
вiвцю, а кабанчика...
- А телицi зад хто од'┐в?
- Що ви, товаришi? Це - брехня, вiрте совiстi, брехня. Десятий рiк я
старшим корiвником. Коли хто навiть ударить, строго взиськую, а не то, що
цiлi зади од'┐дать... Хто ж це вже пiдкопу║ться?!
- Та нi, ми, Степане Iвановичу, про вовкiв!
- Якi такi вовки, коли в мене по 2000 лiтрiв на фуражну корову, а вони
- "зади од'┐дають"? Хай знiмають, коли не вiрять!
Розтлумачу║те, кiнець кiнцем, у чiм рiч, i Степан Iванович
заспокою║ться.
- Так у вас про вовкiв, значить, не чуть? А так поблизу де-небудь?
- Говорили, що кiлометрiв за п'ятнадцять звiдси, у Попiвському, нiби
виють. I що справдi нiби комусь зад од'┐ли... Не знаю тiльки кому - чи
телицi, чи комусь iншому...

III
-- По┐дьмо, товаришi, на Попiвське! Може, там справдi щось органiзу║мо,
- каже Кiндрат Калистрато-вич. - Там-таки справдi бували облави на вовкiв
i там-таки ║ справжнiй мисливець, бо ма║ i прапорцi, i зможе зiбрати
гучкiв-загонщикiв, i зна║, де поставити на номера. А я як фахiвець у цiй
справi навчу вас, як полювати вовкiв облавою.
- По┐дьмо! Забились, так уже по┐демо. Сьогоднi, може, вже не встигнемо,
ну що ж, лишимося, завтра й пополю║мо!
По┐хали.
Кiндрат Калистратович, давнiй убийвовк, розповiда║ про вовчу облаву.
-- Ой, цiкава ця штука, товаришi, облава на вовка. Вовк заляга║ на день
у густiй хащi i там лежить до ночi i тiльки вночi виходить од'┐дати
телицям зади, рiзати овечки та лошата. Досвiдчений охотник заранi вже
зна║, де вони ║, бо прислуха║ться до ┐хнього виття, а то й сам, виючи
по-вовчому, виклика║ ┐х на вiдповiдь, щоб уже напевно знати, де саме вони
лежать. Коли це все вже вивчено, тодi признача║ться облава. З'┐здяться
мисливцi, заранi сповiщаються загонщики, з двох бокiв те мiсце обтягу║ться
шнурком, з прив'язаними на ньому прапорцями. З одного боку, де прапорцiв
нема, розставляються на номерах охотники, а навпроти, здалека, заходять
загонщики, запускаються, коли ║сть, собаки... Звiр пiде на охотникiв, убiк
вiн не побiжить, бо бо┐ться прапорцiв... От, значить, обложили, стали.
Загонщики чекають знака, коли починати... У лiсi тихо-тихо... Iнодi тiльки
трiсне гiлочка, упаде шишка, стук-стукне дятел...
Ви сто┐те й "прочiсу║те" зором свою територiю: де стежка, де галявина,
- щоб заранi вже знати, як бити вовка, коли вiн пiде - чи просто на вас,
чи, може, трохи праворуч чи лiворуч. Ви ж зна║те, що й праворуч, i лiворуч
на номерах вашi товаришi-мисливцi. Отже, щоб не допустити його на ┐хню
територiю, а щоб вовк був ваш! I тiльки ваш! От почалися гони. Крик, шум,
гам. Трiщить десь лiщина, гавкають собаки, стрiля║ старшина загонщикiв...
Не лiс там у загонщикiв, а пекло. - Га-ла-ла! Тю! Го-го! Ух! Ох!