"Остап Вишня. Мисливськi ycmiшки (збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Тодi я йому кажу:
- Слухай, дядьку! Даю тобi слово, що нiкому нiчого не скажемо, нiчого
тобi не буде, коза залишиться тобi, - скажи, де ти ┐┐ так заховав, що ми
знайти не можемо? Де?
Вiн довго думав та й каже:
- А нiчого не буде?
- Та нiчого! Слово даю!
Тодi вiн до жiнки:
- Покажи!
Жiнка його вiдхилилася вiд колиски:
- Ось вона! Я ┐┐ груддю годую!
Пiдходимо: справдi, лежить у колисцi невеличка дика коза, над якою в
скорбнiй матернiй позi весь час стояла браконь║рова дружина.
- Отакi браконь║ри! - закiнчив оповiдання Юрiй Васильович Шумський.

Хитрюща бестiя - браконь║р. I шкiдлива бестiя - браконь║р.
Та проте й з ним боротися можна.
Повертаючись одного разу з охоти, зайшов я по дорозi до давнього мого
знайомого Максима Тудистрибни перепочити та молочком пiдкрiпитися.
Давно вже, рокiв чи не з п'ять, я Максима не бачив. Зайшов. У хатi сама
Максимова жiнка.
- Драстуйте, - привiтався я.
- Драстуйте! Давненько вас не чуть!
- Занiколилося, - кажу. - А Максим же, - питаю, - де?
- В оборi пора║ться. Зараз увiйде!
- Чи не можна, - питаю, - у вас молочка?
- Е! Молочка?! "Не видо┐ли бичка!" - вiдповiда║ Максимиха.
Здивувався я крiпко: така завжди привiтна жiнка i нате вам!
А вона до мене:
- Нема, - каже, - молочка! Коза корову з'┐ла!
- Як?
- А так! - каже.
Коли ось i Максим у хату.
Привiталися.
- Давненько, - кажу, - вас не бачив, Максиме! Мене робота не пускала, а
ви ж у мiстi бува║те, чому не заходили? Ранiше було частенько
навiдувались!
А жiнка од печi:
- Козу полював!
Я сиджу й нiчого не розумiю.
Максим махнув рукою:
- Та!
- Що таке, - питаю, - Максиме? Розкажiть!
- Три роки дику козу полював! - ще раз махнув вiн рукою.
- Три роки? Як це - "три роки"?
- А так.
- З рушницею?
- Та де там з рушницею!!
- Аз чим?
- З iзоляцi║ю.