"Остап Вишня. Мисливськi ycmiшки (збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу авторакажучи, простяга║ позад себе руку, щось таке бере й показу║. Дивлюся:
казарка. Але вже не жива, а мертва. - Упоко┐лась, - питаю. - Як же це так? - Виходить, - каже, - приспав! А я ж сплю не дуже мiцно, - скорше сторожко я сплю! I от бачиш! - Та бачу, - кажу. - То ти й спiвав би вже: Чом вас лихо не приспало, Як я дику гуску? Дискусi┐ про те, як вважати тепер гуску: чи ┐┐ забито на полюваннi, тобто вона законна дичина, чи вона упоко┐┐лася власною смертю, тобто вона дохла, - тривали недовго. Ухвалено було вважати ┐┐ за законну дичину, бо ж ┐┐ таки було, хоч i на крило, а проте пiдстрелено, i що вона, як дуже часто трапля║ться з пiдранками, потiм потихесеньку дiйшла. А про те, що казарка спала з приятелем на верхнiй полицi, у м'якому вагонi, в по┐здi Куп'янка - Харкiв, забути i нiкому не говорити. Так i зробили. Гуску з'┐ли по при┐здi на другий день. Усi крiпко хвалили смачну дуже гуску, а хазяйка одрiзала в не┐ крила, стулила ┐х, нiби як вiялом, i заходилася прибивати ┐х якраз проти писемного стола в кабiнетi мого приятеля, щоб i кабiнета прикрасити i щоб крила тi повсякчасно нагадували йому щасливе його полювання на диких гусей. Приятель дивився на таку до себе увагу та лагiдно й каже дружинi: - Дякую тобi, мо║ серденько, за таку твою увагу до мене, але я дуже красивi, вони так оздоблять твою кiмнатку! Та ще до того це буде мiй тобi, мо║ серденько, скромний подарунок. Та й поцiлував мiй приятель свою симпатичну дружину. А вона його поцiлувала. Як вороги взагалi весняно┐ охоти, ми здебiльша полювали дикi гуси восени, коли вони летять у вирiй, зупиняючись у нас, щоб вiдпочити й попастися на смарагдових врунах буйно┐ озимини. Вночi вони пасуться, а вдень прилiтають на озера i плавають собi, весело гегочучи. Одно кепсько, що нiколи вони не плавають бiля берега, а плавають серед озера, озера вибирають великi, так що заполювати ┐х дуже й дуже нелегко. Дика гуска - птиця вельми обережна й вельми сторожка, пiдкрастися до не┐ важко. Випадково, ясна рiч, може на вас налетiти табун гусей, випадково iнодi можете й натрапити на гусячу зграю, виткнувшись зненацька з-за очерету, - але що то за полювання, коли воно випадкове. Справжнiй мисливець на випадковiсть не розрахову║, йому iнтересно полювати за певним планом, за певною системою! Випадково можна й тигра бахнуть, але з цього випадку нiхто не дасть вам назви: - Тигряча смерть! Одно┐ благодатно┐ осенi ми з приятелем вирiшили пополювати дикi гуси як слiд, по-справжньому. |
|
|