"Остап Вишня. Мисливськi ycmiшки (збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

кажучи, простяга║ позад себе руку, щось таке бере й показу║. Дивлюся:
казарка. Але вже не жива, а мертва.
- Упоко┐лась, - питаю. - Як же це так?
- Виходить, - каже, - приспав! А я ж сплю не дуже мiцно, - скорше
сторожко я сплю! I от бачиш!
- Та бачу, - кажу. - То ти й спiвав би вже:
Чом вас лихо не приспало,
Як я дику гуску?
Дискусi┐ про те, як вважати тепер гуску: чи ┐┐ забито на полюваннi,
тобто вона законна дичина, чи вона упоко┐┐лася власною смертю, тобто вона
дохла, - тривали недовго.
Ухвалено було вважати ┐┐ за законну дичину, бо ж ┐┐ таки було, хоч i на
крило, а проте пiдстрелено, i що вона, як дуже часто трапля║ться з
пiдранками, потiм потихесеньку дiйшла.
А про те, що казарка спала з приятелем на верхнiй полицi, у м'якому
вагонi, в по┐здi Куп'янка - Харкiв, забути i нiкому не говорити.
Так i зробили.
Гуску з'┐ли по при┐здi на другий день.
Усi крiпко хвалили смачну дуже гуску, а хазяйка одрiзала в не┐ крила,
стулила ┐х, нiби як вiялом, i заходилася прибивати ┐х якраз проти
писемного стола в кабiнетi мого приятеля, щоб i кабiнета прикрасити i щоб
крила тi повсякчасно нагадували йому щасливе його полювання на диких
гусей.
Приятель дивився на таку до себе увагу та лагiдно й каже дружинi:
- Дякую тобi, мо║ серденько, за таку твою увагу до мене, але я дуже
тебе прошу: прибий цi крильця у себе над туалетним столиком, бо вони дуже
красивi, вони так оздоблять твою кiмнатку! Та ще до того це буде мiй тобi,
мо║ серденько, скромний подарунок.
Та й поцiлував мiй приятель свою симпатичну дружину.
А вона його поцiлувала.

Як вороги взагалi весняно┐ охоти, ми здебiльша полювали дикi гуси
восени, коли вони летять у вирiй, зупиняючись у нас, щоб вiдпочити й
попастися на смарагдових врунах буйно┐ озимини.
Вночi вони пасуться, а вдень прилiтають на озера i плавають собi,
весело гегочучи.
Одно кепсько, що нiколи вони не плавають бiля берега, а плавають серед
озера, озера вибирають великi, так що заполювати ┐х дуже й дуже нелегко.
Дика гуска - птиця вельми обережна й вельми сторожка, пiдкрастися до
не┐ важко.
Випадково, ясна рiч, може на вас налетiти табун гусей, випадково iнодi
можете й натрапити на гусячу зграю, виткнувшись зненацька з-за очерету, -
але що то за полювання, коли воно випадкове.
Справжнiй мисливець на випадковiсть не розрахову║, йому iнтересно
полювати за певним планом, за певною системою!
Випадково можна й тигра бахнуть, але з цього випадку нiхто не дасть вам
назви:
- Тигряча смерть!
Одно┐ благодатно┐ осенi ми з приятелем вирiшили пополювати дикi гуси як
слiд, по-справжньому.