"Остап Вишня. Мисливськi ycmiшки (збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора Я не буду нi в кого запитувати, що таке укра┐нська нiч, бо ще сто з
гаком лiт тому Микола Васильович Гоголь запитував усiх: - "Знаете ли вы украинскую ночь?!" I тут же з сумом дорiкав усiм: - "Нет, вы не знаете украинской ночи!" Так це ж було бiльш як сто тому лiт! А за цi сто з гаком лiт, я гадаю, ви вже придивилися i зна║те, що воно таке за укра┐нська нiч! Так що, по-мо║му, пояснювати зайве. Якби тепер я йшов то┐ ночi з дiдом Махте║м перепели ловити, я б обов'язково дивився на дiда й думав: - Та не викручуйтесь, дiдусю, не викручуйтесь, бо спiва║ у вас душа, ┐й-бо, спiва║: Нiч яка, господи, мiсячна, зоряна, Видно, хоч голки збирай... - А як ваша, дiдусю, душа цi║┐ пiснi проспiва║, ви трохи замислитеся, тяженько про себе зiтхнете, а потiм знову в душi вашiй, дiдусю, зрива║ться: Мiсяченьку блiдолиций, За хмару краще б ти сховавсь, Не свiти, бо вже нема║ Тi║┐, з котрою кохавсь... Та не про те менi то┐ ночi думалось, не про те гадалось! Найголовнiше, що мене цiкавило: - Чи ж патьпадьомкають? I чи цiла копа патьпадьомка║? Тiльки-но вийшли за село поза старою грушею, що над шляхом сто┐ть, - Пать-падьом! - Пать-падьом! За ним другий, а там iще, й ще, й ще! - Ага, дiдусю, чу║те? - Чую! - А копа буде? - Двi коли! - Аж двi? Ого!.. Проходимо далеко, далеко межею. Аж за могилу. А праворуч i лiворуч стiна озимо┐ пшеницi. А на межi ромашки, i молочай, i чебрець, i дзвоники... Тут уже дiд Махтей зупиняються, витягають з кошика сiтку. - Держи, - кажуть. Я держу з одного боку сiтку, а дiд Махтей ┐┐ розгортають, розпрямляють. - Занось! От ми з дiдом заносимо сiтку й напина║мо ┐┐ на пшеничнi колоски бiля само┐ межi. Дiд тодi витягають манок i починають: - Сюр-сюр! Сюр-сюр! Сюр-сюр! Тихо. Дiдусь iзнову: - Сюр-сюр! Сюр-сюр! Аж ось лiворуч, мов молотком: - Пать-падьом! - Сюр-сюр! |
|
|