"Остап Вишня. Мисливськi ycmiшки (збiрка) (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Я не буду нi в кого запитувати, що таке укра┐нська нiч, бо ще сто з
гаком лiт тому Микола Васильович Гоголь запитував усiх:
- "Знаете ли вы украинскую ночь?!" I тут же з сумом дорiкав усiм:
- "Нет, вы не знаете украинской ночи!"
Так це ж було бiльш як сто тому лiт!
А за цi сто з гаком лiт, я гадаю, ви вже придивилися i зна║те, що воно
таке за укра┐нська нiч!
Так що, по-мо║му, пояснювати зайве.
Якби тепер я йшов то┐ ночi з дiдом Махте║м перепели ловити, я б
обов'язково дивився на дiда й думав:
- Та не викручуйтесь, дiдусю, не викручуйтесь, бо спiва║ у вас душа,
┐й-бо, спiва║:
Нiч яка, господи, мiсячна, зоряна,
Видно, хоч голки збирай...
- А як ваша, дiдусю, душа цi║┐ пiснi проспiва║, ви трохи замислитеся,
тяженько про себе зiтхнете, а потiм знову в душi вашiй, дiдусю,
зрива║ться:
Мiсяченьку блiдолиций,
За хмару краще б ти сховавсь,
Не свiти, бо вже нема║
Тi║┐, з котрою кохавсь...
Та не про те менi то┐ ночi думалось, не про те гадалось! Найголовнiше,
що мене цiкавило:
- Чи ж патьпадьомкають? I чи цiла копа патьпадьомка║?
Тiльки-но вийшли за село поза старою грушею, що над шляхом сто┐ть,
звернули на межу, аж ось один:
- Пать-падьом!
- Пать-падьом!
За ним другий, а там iще, й ще, й ще!
- Ага, дiдусю, чу║те?
- Чую!
- А копа буде?
- Двi коли!
- Аж двi? Ого!..
Проходимо далеко, далеко межею. Аж за могилу. А праворуч i лiворуч
стiна озимо┐ пшеницi. А на межi ромашки, i молочай, i чебрець, i
дзвоники...
Тут уже дiд Махтей зупиняються, витягають з кошика сiтку.
- Держи, - кажуть.
Я держу з одного боку сiтку, а дiд Махтей ┐┐ розгортають, розпрямляють.
- Занось!
От ми з дiдом заносимо сiтку й напина║мо ┐┐ на пшеничнi колоски бiля
само┐ межi.
Дiд тодi витягають манок i починають:
- Сюр-сюр! Сюр-сюр! Сюр-сюр!
Тихо. Дiдусь iзнову:
- Сюр-сюр! Сюр-сюр!
Аж ось лiворуч, мов молотком:
- Пать-падьом!
- Сюр-сюр!