"Марко Вовчок. Оповiдання (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Марко Вовчок.

Оповiдання


------------------------------------------------------------------------
Оригинал этого текста расположен в "Сетевой библиотеке украинской литературы"
OCR: Евгений Васильев
Для украинских литер использованы обозначения:
к, ║ - "э оборотное" большое и маленькое (коды AAh,BAh)
п, ┐ - "i с двумя точками" большое и маленькое (коды AFh,BFh)
I,i (укр) = I,i (лат)
------------------------------------------------------------------------



ЛЕДАЩИЦЯ

I

Панi наша була не перволiток та й не яка стара; а з себе була висока,
огрядна, говiрки скоро┐, гучно┐. Вбиралася шпетненько - шнурочок до
шнурочка, гапличок до гапличка. Ходить, було, як намальована.
I в кiмнатах у нас було гарно: вичищено, вилощено, покрашено, - i
крiслечко, i столичок, усе як слiд, по-панськiи. Було, панi кам'яних
цяцьок понаставля║, чарочок, мисочок з зеленого, з червоного скла. Був у
не┐ i собака з мiдi кований, i зайчик череп'яний, мережанi ушка. Все те нi
до чого, а вкупi воно блищить i на очi наверта║ться, i рябi║ - аж б'║. А
найдорожча штука-висiв у не┐ на стiнi пан мальований, чорнявий, як жук, а
хмурий, як нiч, з золотими перснями на руцi, - ┐┐ батько покiйний, князь
вельможний. Хто, було, не прийде до панi┐ з гостей, кожному панi
оповiстить: "Се мiй татонько покiйничок!"
Знала вона, як з ким поводитись, як заговорити, як глянути, зiтхнути.
Прийде якнй-небудь бiдолах, то вона йому гучно говорить: "Це мiй батько -
князь!" Другому, пихатому, багачевi, зiтхаючи: "Ото, як мiй батенько живий
був, - ось iз його малювання, - не знала я бiди!" А третьому, щирому й
молодому хлоп'ятi: "Що, - каже, - те свiтове - i вельможнiсть, i
багатство? От був мiй панотець - князь, великого чину дойшов..."
Отже, то сяк, то так, а кожному розкаже, що вона князька дочка. А про
те не згадувала, як жукуватий князь прогайнував усю батькiвщину, зоставив
┐й тiльки будинок невеличкий у мiстi з садочком i двором, бо то була ┐┐
материзна - того вже не змiг прогайнувати.
Чотири кiмнаточки було кругленьких в тiм будинковi:
створчатi вiкна, рундучок з пiддашшям. За будинком садочок густий,
старий вже. Зелений двiр травою високою порiс; од ворiт двi стежечки по
йому бiгло узеньких: до будинку одна, друга до хати. Серед двору гiлляста
яблуня стояла.
Половину будинку панi оддавала якимсь паничам пiд найми; ще й столувала
┐х, - з того й жила, небога. А чоловiк ┐┐ десь далеко служив; ми його й не
бачили. Та й панi┐ було байдуже.