"Оксана Забужко. Let my people go" - читать интересную книгу автора

Оксана Забужко


Let my people go



OCR Busya
"Оксана Забужко "Let my people go"": "Факт"; Київ; 2005

Аннотация

У прозi мене завжди найбiльше цiкавило саме це - як, у який спосiб
iсторiя стає культурою. Як "перекладаються" мовою лiтератури принципово
неохопнi оком суспiльнi процеси, у котрi втягнено мiльйони людей. Ця
книжка - нi в якому разi не персональна письменницька "хронiка революцiї",
хоча деякi, незнанi українському читачевi, iнформацiйнi штрихи до загального
тої революцiї портрета вона, сподiваюсь, i додасть. Але насамперед це спроба
вiдповiсти на головне питання, яке мене тодi мучило, - як водночас проживати
iсторiю i писати про неї. Як, перебуваючи "всерединi" неї, добувати з неї
смисл - той, котрий зрештою й вiдкладається в арсеналi культурної пам'яти
народу.

Оксана Забужко

Let my people go


Оформлення обкладинки та шмуцтитулiв Ростислава Лужецького
(C) О. Забужко, 2005
(C) Р. Лужецький, обкладинка, 2005
(C) Дизайн, макет "Факт". 2005

- От уже й революцiя вiдбулася, - сердито сказав навеснi 2005-го один
розумний чоловiк, перемикаючи телеканали (на кожному з них схожа на фрекен
Цап парламентарша - у домашньому халатику квiточками - третiй день поспiль
слiзно сповiдалася з того, як iз товаришами по партiї дiлила одне лiкарняне
лiжко на трьох, прикувавшись до нього наручниками, i нiчого цiкавiшого в
українськiй iнформацiйнiй перспективi на найближчий час не свiтило...), - от
i революцiя вiдбулась - а ми так. нiчого й не зрозумiли!...
Думаю, саме в той момент у мене й з'явилась думка випустити у свiт цю
книжку.
Iз виниклого тодi почуття вини за те, що в цьому "не зрозумiли" може
бути й моя - хай i мимовiльна - частка.
Або, може, це сталось пiзнiше, влiтку, - коли, повертаючись додому з
Варшави, з телевiзiйного круглого столу "Помаранчева революцiя й українська
тожсамiсть" (i гiрко мiркуючи собi, що от, а українська телевiзiя такого
круглого столу так досi й не провела...), розгорнула в лiтаку "Gаzetu
Wuborchu" i вгледiла цiлий розворот, присвячений родинi покiйного Алiка
Асланова - першої жертви цiєї революцiї, яку ми звикли звати "безкровною",