"Оксана Забужко. Let my people go" - читать интересную книгу автора

стригла. - Що вони собi дозволяють, як вони смiють? Що я скажу своєму
синовi, якщо цей бандит стане президентом, - вперед, синку, грабуй, крадь,
гвалтуй, i коли-небудь зможеш стати президентом своєї країни?"
З мiльйонами обурених матерiв жарти кепськi. Нацiя з такою глибоко
враженою гiднiстю складає силу, якої не випадає зневажати. Це засвiдчив уже
перший тур. Вчинена тодi фальсифiкацiя була, либонь, одною з наймасштабнiших
i найпродуманiших у новiтнiй iсторiї. А одначе жоднi шахрайськi технологiї,
що були застосованi, так i не потрапили забезпечити пановi Януковичу прямої
перемоги. Якими були справжнi показники першого туру, нам уже не дiзнатися.
Офiцiйний результат, що мав на метi показати країну буцiмто "розколотою"
надвоє, тiльки роздратував народ iще дужче. Коли взяти пiд увагу, що з
близько дванадцяти мiльйонiв офiцiйно визнаних у першому турi прихильникiв
Ющенка принаймнi десять мiльйонiв нiколи не мали змоги побачити його по
телебаченню iнакше, нiж об'єктом щонайбрутальнiших i найбруднiших
iнсинуацiй, розроблених за вiдверто сталiнськими (чи геббельсiвськими)
пропагандистськими стандартами, то неважко уявити, до якої мiри українська
влада втратили в нацiї кредит довiри. Значною мiрою тут спрацювала логiка -
"раз вони так ненавидять цього чоловiка, значить, правда на його боцi", - i
саме ця логiка й забарвила українську революцiю в помаранчевий колiр.
"Жорсткий сценарiй", застосований властями в другому турi, не лишає
особливих надiй на те, що вибори будуть чесними. Тиждень тому,
удовгосподiваних теледебатах мiж "двома Вiкторами" у прямому ефiрi, Янукович
звернувся до Ющенка iз заявою, що пролунала як неприхована погроза: "Нова
влада вже прийшла (!), i ви нас не видавите!" I, схоже, "нова влада" справдi
так вважає, на тiм стоїть i нi перед чим зупинятись не збирається. Сам лише
передвиборчий тиждень мiг би постачити матерiалу для десяткiв "романiв
жахiв" (а також для понад 15 тис. судових справ про порушення виборчого
законодавства - саме стiльки скарг було передано до суду!). Вечiрнi новини
звучать як вiстi з завойованої країни, плюндрованої окупацiйним режимом:
арешти й затримання громадських активiстiв (понад 200 душ ув'язнених),
сльозогiнний газ та кийки, якими розганяють мирнi демонстрацiї (з
мiлiцейською при тому обiцянкою, що "наступного разу будуть кулi"!), шантаж
i напади (зокрема i з кулями!) на представникiв опозицiйного кандидата,
замiна адмiнiстраторiв у "проющенкiвських" регiонах на "слухняних", котрi,
без сорома казка, навпростець обiцяють (як у селi на Сумщинi), що "всiх, хто
проголосує за Ющенка, мiлiцiя буде розстрiлювати", та багато-багато iнших
речей, що дедалi бiльше наводять на гадку про Нiмеччину 1933-го року.
Є, втiм, одна iстотна вiдмiннiсть. Тi "баварськi братки" з-перед
сiмдесяти рокiв мали були на озброєннi ще й iдеологiю, котра, при всiй її
порочностi, адресувалася, як-не-як, усе-таки "народовi". Сьогоднiшнi
"донецькi братки", крiм грошей, мають до диспозицiї вже тiльки й виключно
зброю. А як вiдомо, долю будь-якої вiйни вирiшує не зброя, а люди.
Цiєї осени iсторiя перетворила Україну на унiкальне грище, де має
з'ясуватися, чи ця iстина все ще чинна в нашiм "новiм пречудовiм свiтi".
Тридцять п'ять тисяч громадян зголосилося в штаби опозицiї добровольцями -
вартувати на виборчих дiльницях у нiч пiдрахунку голосiв. Iнших, надiйнiших
гарантiй, що оголошенi результати анонiмного екзит-полу (за Ющенка - 58%, за
Януковича - 39%) не перевернуться до ранку навспак, з усього судячи, не
iснує.
Такий "громадський контроль" виявився досить ефективною стратегiєю в