"Оксана Забужко. Let my people go" - читать интересную книгу автора

вiйна вже вигартувала з нас щось на кшталт добре органiзованої партизанської
армiї, яку за менш драматичних обставин годилося б назвати просто:
громадянським суспiльством.
Тож усi зусилля й кошти, вкладенi Кремлем у перемогу Януковича, пiшли
намарне: у недiлю виграв Ющенко - з усього судячи, з вагомою перевагою, хоча
дiйснi результати голосування, як i в першому турi, назавжди залишаться
невiдомими.
Гадаю, вже тiльки з цього європейськi ЗМI мали б здогадатися (якби,
розумiється, з належною увагою стежили за українськими подiями), що
iнформувати про нинiшню Українську драму на пiдставi росiйських джерел - то
приблизно те саме, що описувати Рух Опору за протоколами гестапо. Дуже
шкода, що захiдна преса майже повнiстю прогавила два першi акти драми -
президентську кампанiю та фальсифiкацiю в першому турi. Нинi, коли в центрi
столицi пiвторамiльйонний натовп скандує "Ю-щен-ко!" (i по багатьох iнших
мiстах країни те саме роблять ще десятки тисяч демонстрантiв!), далебi,
просто серце крається на вид збитих з плигу захiдних кореспондентiв, що
блукають у юрбi з камерами, як Сократи з лiхтарями, у намаганнi вiдловити не
надто, треба сказати, охочi до спiлкування групки "прибiчникiв другої
сторони". Прибувши на виставу в розпалi третього акту, гостi не знають
п'єси, i їм явно важко в нiй зорiєнтуватися - зокрема через принаймнi два
цiлковито хибнi засновки, з якими прибули.
По- перше, вони довiрливо взяли були за добру монету буцiмто "рiвнi"
результати першого туру i, вiдтак, найсерйознiшим чином сподiвалися вгледiти
країну на межi громадянської вiйни, розколоту на два непримиренно ворожi
стани -"росiйськомовний схiд" за Януковича та "україномовний захiд" за
Ющенка. Це мусила бути таки добряча несподiванка - виявити, що нiчого такого
й близько не спостерiгається. I довiдатися, примiром, що в найбiльш
"схiдному" й майже всуцiль росiйськомовному Харковi (75% за Януковича,
згiдно з офiцiйними даними!) зiбрався стотисячний мiтинг на пiдтримку
Ющенка, пiсля чого Харкiвська мiська рада визнала вибори сфальсифiкованими,
а Ющенка президентом. 1 куди ж, спитати б, подiвся такий потужний числом
електорат Януковича - де його протести?
За цим криється друга неув'язка, якої теж iз нальоту не похопиш.
Впродовж цiлої кампанiї так i не помiчено було жодного разу, щоб який-небудь
мiтинг "за Януковича" зiбрався самочинно, з iнiцiативи громадян. Зазвичай на
такi "мiтинги" людей припроваджувано з роботи, цiлими трудовими колективами
пiд наглядом керiвництва, як то бувало за радянських часiв. У кращому
випадку вони отримували платню: вiдомо, що пiд час виборчої кампанiї такса
для студентiв за присутнiсть на поп-концертах "на пiдтримку Януковича"
виносила 15 гривень - близько 3 євро, - i всього тiльки на порядок бiльше
(деннi видатки, плюс безплатна водка) дiстають тi шахтарi й сталевари, яких
нинi звозять до Києва десятками автобусiв iз печального Донбасу, довший час
очолюваної паном Януковичем "виправної зони України", - либонь, на те, аби
присутнiсть у країнi "табору Януковича" виглядала достатньо наочною для
застрашування закордонних ЗМI примарою громадянської вiйни.
Я зовсiм не хочу цим сказати, нiби пан Янукович не має за собою нiякого
реального електорату, окрiм як по тюрмах та психiатричних лiкарнях (100%
голосiв за Януковича в обох категорiях!). Вiн, безумовно, його має -
особливо на сходi та пiвднi країни, де людей тривалий час було iзольовано
вiд будь-якої iнформацiї, опрiч тої, що надавалась проурядовим та росiйським