"Павло Загребельний. Син рибалки (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- Ставте носа напроти хвиль! - крикнула застережливо Варя.
Перший вал високо пiдкинув нiс шлюпки i пiдняв його так, що Гриша на
мить опинявся нижче Варi, потiм вали побiгли один за одним i так загойдали
шлюпку, нiби хотiли розломити ┐┐ навпiл. Коли, нарештi, вибрались на
фарватер, виявилося, що двi iншi шлюпки пройшли вперед.
- Доженемо? - тихо запропонувала Варя.
- Хай собi йдуть, - байдуже мовив Гриша. ;
Та дiвчина вже налягала на весла.
- Що ви там пiд берегом тирлувались? - спитав ┐х сонний голос з задньо┐
шлюпки, - а ще флагмани...
- Ми по морю звикли плавати, - завзято гукнула Варя, - а тут нам
тiсно...
Пропустили ще один катер, який iшов зверху, розминулися з буксиром.
Варя, щоб не заснути, розпитувала Гришу про море, про риб, про шторми, а
вiн вiдповiдав ┐й все, що знав iз книжок, почуваючи, що дедалi бiльше
забрiху║ться i не може зупинитися.
Фарватер був добре освiтлений, але часто бакени забiгали кудись убiк,
наче ┐х навмисне ховали вiд очей Гришi. Одного разу вiн зовсiм збився i
взяв влiво вiд бiлого бакена.
- Ге-ей! - гукнули на заднiй шлюпцi. - Спите, чи що!..
Та вже було пiзно. В ту ж мить Варя безпорадно смикнула, весла i
злякано повiдомила:
- За весла щось схопило... Гриша вiдчув, що кермо теж не слуха║ться,
нiби воно раптом занурилося в густу смолу.
- Тут цiле Саргассове море, - нiяково вигукнув вiн.
- Що ж тепер робити? - прошепотiла Варя. Гриша бачив, як повiльно
проходять вперед сигнальнi вогнi шлюпок. "От тобi й син рибалки!" подумав
вiн. Варя виплутувала весла з цупких водоростiв. Шлюпка рiзко хиталася. В
цей час на корму метнулась висока темна постать.
Мiцна рука вiдсторонила Гришу вiд керма, i тихий, але владний голос
командора мовив:
- Сiдай на весла!

* * *

Шлюз Днiпрогесу проходили разом з пароплавом "Комсомол". Коли
вiдкрилися ворота третьо┐ камери i шлюпка випурхнула в нижнiй б'║ф, всi
ахнули вiд несподiванки. Тут одразу починався древнiй Днiпро з сiрими
гранiтними валунами впоперек течi┐, а над ним на кiлька десяткiв метрiв
здiймалась угору залiзобетонна пiдкова греблi. Днiпровська вода, яка так
довго нудилась у верхньому водоймищi, з шумом виривалася з-пiд рожево┐
будiвлi гiдростанцi┐ i, омиваючи знамениту Хортицю - великий зелений
острiв, - роздiлялась на два рукави, один з яких iшов повз Запорiжжя, а
другий, немов канал, прямував у степ, куди бiгли стрункi щогли
високовольтно┐ передачi.
Сильна течiя в ту ж мить пiдхопила шлюпки i понесла ┐х мимо прибережних
складiв i будиночкiв, що лiпилися на крутих кам'янистих схилах лiвого
берега, мимо рибальських човнiв i караванiв порожняку, якi чекали сво║┐
черги, щоб пройти шлюз.
Далеко попереду в червоних променях вечiрнього сонця виникли гiгантськi