"Павло Загребельний. Син рибалки (Укр.)" - читать интересную книгу автора

- У рибакiв же снастi, - сказав вiн, - а без снастiв рибу ловлять не
рибаки, а тiльки тi, що римуються з цим словом...
Несподiвано на третiй шлюпцi знайшовся перемет гачкiв на тридцять. I
поки всi учасники переходу влаштувались на березi для вiдпочинку, Гриша
взяв шлюпку й по┐хав в затоку, вiдгороджену вiд Днiпра неширокою пiщаною
кiскою. Наживляти гачки було нiчим, i Скрипка вирiшив використати залишки
кракiвсько┐ ковбаси, яку вiн купив на дорогу. "Все одно м'ясо", - вирiшив
вiн. Нарiзав ковбасу шматочками, нанизав ┐х на гачки i кинув перемет у
воду, обмотавши вiльний кiнець навколо руки. З берега долинав смiх,
вигуки, потiм звiдти потягнуло солодким димком багаття. Гриша прив'язав
шлюпку до куща, лiг в нiй i непомiтно заснув.
Коли вiн прокинувся, сонце вже котилося вниз. Вода в затоцi освiтилась
до самого дна косими променями, i було видно, як серед дивовижних сiрих
пiдводних квiтiв плавають великi й малi рибини. Було видно також перемет з
безлiччю гачкiв. Риба плавала навколо, позирала на кракiвську ковбасу, але
не клювала. Гриша смикнув за шворку i зайвий раз переконався. що риба,
незважаючи на всю свою дурiсть, не пiшла на такий вiдкритий i безсоромний
обман. Доводилось повертатись з порожнiми руками.
- Де ж ваша риба? - запитала його Варя.
- Риба? - роблено безтурботно перепитав Скрипка. - Тю-тю! В водi риба,
де ж ┐й бути ще?
Йому було страшенно нiяково. Боявся, що от зараз Колiков встане i
скаже: та не слухайте ви його, товаришi, - вiн же такий син рибалки, як я
син президента Iндi┐...
Та Колiков взяв шлюпку i, нi слова не кажучи, поплив у Нiкополь.
Повернувся вiн через годину i привiз з собою кiлька в'язок бичкiв.
Бички вiн роздав по всiх шлюпках i жартома запевнив, що коли цю штуку
засмажити, а потiм вийняти хребет, то бичок переста║ бути бичком. а
перетворю║ться в пирiжок з м'ясом. Варя хотiла, зда║ться, сказати щось
ущипливе про сина рибалки, але Колiков попередив ┐┐ i, щоб не думали, що
вiн наловив бичкiв у Днiпрi, заявив: '
- Бички - морськi. В Нiкополi ними весь базар запруджений...

* * *

До Каховки вже було недалеко, коли з'ясувалось, що шлюпки прибудуть
ранiше призначеного строку, не в недiлю, як передбачалося, а в суботу
ввечерi. Ще з Днiпропетровська обговорювалися всi подробицi зустрiчi з
будiвниками, Варя всю дорогу писала привiтання, тренувались кричати
"фiзкульт-ура!", а тепер виходило, що при┐дуть вони вночi, i нiхто ┐х не
зустрiчатиме.
Заходило сонце, коли пропливали повз якийсь древнiй монастир, пiдземнi
ходи якого виднiлись прямо в днiпровських кручах. Через якусь годину мала
бути Каховка.
Швидко темнiло. Зорi поступово заповнювали весь простiр над головами i
тихо миготiли сво┐ми голубими й золотистими очами. Рiка поширшала, i темнi
тiнi засинаючих дерев на берегах вiдiйшли вдалину.
- Де ж Каховка? - нетерпляче запитала Варя.
I раптом рiзонуло яскравим свiтлом. Спочатку засяяв правий берег, де
був Борислав, потiм з-за колiна рiки блиснули вогнi лiвого берега, на