"ГЕНЕРАЛ-ХОРУНЖИЙ РОМАН ШУХЕВИЧ" - читать интересную книгу автора (КУК ВАСИЛЬ)

ВІЧНА СЛАВА ГЕРОЄВІ УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНО-ВИЗВОЛЬНОЇ РЕВОЛЮЦІЇ!

УКРАЇНСЬКА ГОЛОВНА ВИЗВОЛЬНА РАДА. ПРОВІД ОРГАНІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ НАЦІОНАЛІСТІВ. ГОЛОВНЕ КОМАНДУВАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОВСТАНСЬКОЇ АРМІЇ ВІД БЮРО ІНФОРМАЦІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ГОЛОВНОЇ ВИЗВОЛЬНОЇ РАДИ Бюро інформації УГВР уповноважене поінформувати кадри підпілля і увесь український народ про те, що після смерті славної пам'яті генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича – Лозовського – Чупринки посаду Голови Генерального Секретаріату УГВР та Головного Командира УПА обійняв полковник УПА ВАСИЛЬ КОВАЛЬ. (В Україні, 8 липня 1950р. Бюро інформації Української Головної Визвольної Ради) ПРО АВТОРА Василь Кук (генерал-хорунжий УПА, «Василь Коваль», «Юрко Леміш», «Ле», «Медвідь») народився 11 січня 1913 р. в с. Красне Золочівського повіту Тернопільського воєводства (нині Буський район Львівської обл.) у багатодітній робітничо-селянській родині, у якій було восьмеро дітей. Двоє з них померли ще малими, всі решта були членами ОУН. Двох братів Василя – Іларія і Ілька – стратили польські окупанти. За совєтської влади усі члени родини були засуджені до тюремного ув'язнення, а все майно батьків було конфісковано. У 1923-1932 рр. навчався у Золочівській класичній гімназії товариства «Рідна школа». З 1927р. належав до молодіжної організації «Пласт», у 1929р. – член Юнацтва ОУН, з 1932р. – член Золочівської повітової екзекутиви (Проводу) ОУН. Після закінчення гімназії навчався у Люблінському католицькому університеті на юридичному відділенні (факультеті). Тут організував і очолив студентську групу членів ОУН. У1932-1934 рр. виконував доручення КЕ і як зв'язковий їздив до Кракова та на Волинь, перевозив нелегальну літературу, зброю, вибухові матеріали. За революційну діяльність багаторазово арештовувався польською поліцією, а у 1934 р був засуджений польським судом за революційну діяльність на 2 роки тюрми. У 1936р. вийшов на волю й очолив Золочівськии повітовий провід ОУН. У травні 1937р. у віці 24р., щоби знову не бути арештованим, перейшов у підпілля і став професійним революціонером-підпільником. Проводив нелегальні нічні вишколи ремісничої молоді у Львові, а восени цього ж року переїхав у Підгаєцький повіт, де організував підпільну друкарню КЕ ОУН «Мандоліна» і керував нею до жовтня 1939р. У 1940 р. за дорученням КЕ ОУН на ЗУЗ перебував у м.Кракові й організував нелегальні переходи кур'єрів і зв'язкових ОУН через німецько-совєтський кордон. Працював спільно з референтом зв'язку ПУН Романом Шухевичем. Був учасником нарад Проводу ОУН, у лютому 1940 р. та делегатом на II Великому зборі ОУН у квітні 1941р. Після II ВЗ ОУН був призначений Провідником ОУН С. Бандерою членом Проводу ОУН , у якому очолив організаційну референтуру (відділення). У той час брав участь у діяльності військового штабу, відбував старшинські військові вишколи. Навесні 1941 р. організував і очолив Центральний штаб похідних груп ОУН для переходу в східні області України, включно з Кримом і Кубанню (біля 5 тисяч членів і прихильників). У червні 1941р. організаційно очолив Львівську провідну похідну групу (біля 20 членів), яка прибула 28 червня до Львова й 30 червня організувала Народні Збори, на яких проголошено відновлення Української держави. У липні – серпні 1941р. організував і очолив Київську провідну похідну групу членів ОУН (біля 30 осіб), переважно зі східних областей та Волині, для повторного проголошення відновлення української державності в Києві. 31 серпня у м. Василькові частина членів групи, у тому числі В. Кук, була арештована німецькою поліцією. При транспортуванні групи до Львова у м. Луцьку В. Куку – «Лемінгу», Дмитрові Мирону – «Орлику» та зв'язковому Тарасові Онишкевичу пощастило втекти з-під варти і добратися до Львова. Навесні 1942 р. «Ю. Леміш» очолив Провід ОУН на Південно-Східних Українських Землях. Після загибелі Д. Мирона в липні 1942р. та арешту його заступника П. Сака безпосередньо керував діяльністю ОУН на всіх українських центрально-східних і південних землях. Весною 1943 р. очолив також УПА – Південь. З березня 1944 р. був уже на території України, окупованій радянською армією, і керував усією національно-визвольною боротьбою і безпосередньо найбільшим боєм УПА в квітні 1944 р. під Гурбами. З 1947 р. був заступником Романа Шухевича на всіх його посадах, а після його загибелі 5 березня 1950 р. був обраний Головою Проводу ОУН в Україні, Головним Командиром УПА та Головою Генерального Секретаріату УГВР. 23 травня 1954р. був підступно захоплений провокаторами КГБ у полон. Перебував у слідчих тюрмах Києва і Москви до 1960р. Звільнений у зв'язку з новим курсом політики М.Хрущова, т.зв. «відлигою», і з метою скомпрометувати його в очах українців. Нині Василь Кук – член Головної Булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА, голова Наукового відділу Братства УПА.