"Шлях Аріїв: Україна в духовній історії людства" - читать интересную книгу автора (Канигін Юрій Михайлович)

Даний текст представлено лише для ознайомлення, не для використання — ні комерційного, ані некомерційного. Якщо текст Вам сподобався — будь-ласка, придбайте книгу у книгарні.

Примітки оцифровувачів:

Dead_Rat: В квадратних дужках [] — примітки, які звичайно подаються внизу сторінки. Електронний формат книги не передбачає фіксованого «низу сторінки», тому примітка додається тут же в дужках [].

vitalis: Примітки слід перетворити у звичний для fb2 формат: Скрипти -gt; Добавление примечания -gt; Добавление сноски со вводом/переходом/…

Крім того, потрібно виділити вірші: Вставка -gt; Вірш (Ctrl+P)

ВІДДІЛ УКРАЇНІСТИКИ У ТИБЕТСЬКОМУ МОНАСТИРІ

— У горах Тибету ламаїстські монастирі звуться гомпами (обителі лам), а мітраїстські — матхами (обителі мудреців). Матхи — стародавні елітні монастирі Тибету (а саме такий Ас'я-Риші) — є нерідко великими науковими центрами. Ас'я-Риші, якщо вжити вашу термінологію, був та й нині, видно, залишається центром слов'янознавства, зокрема україністики.

— Це у Тибеті?! — не витримав я. — Навіть у нас в Союзі нема центру слов'янознавства. Слово «україністика» я вперше чую, хоча й виріс в Україні. Навіщо це все?

— Тому, що слов'янство — рушій духовної історії людства. Це арії сьогодні. А українська нація — форпост слов'янського світу. Матхи, звичайно, — не ваші інститути. І відділи у нас називаються дхарма-сангха, тобто «спеціалізовані общини». Я очолював дхарма-сангху Припонтиди. Мені підпорядковувались три «просвітлених мудреці», виховані ще моїм попередником махатмою Пур-а-Манусом, п'ять ману («мислителів») і два десятки помічників та учнів (на зразок ваших аспірантів). Був ще картрі — подібно до вашого ученого секретаря-організатора. Ми знали українську, російську, болгарську мови, звичайно, ведичний санскрит. Це входило до кваліфікаційного мінімуму. Ми були урдхварети — ті, що спрямовують чоловічу силу в розум. Наші бібліотеки й архів збиралися протягом кількох століть. Але головною базою була дхармагола («комора»), де працювали також екстрасенри-індуктори, здатні концентрувати й передавати інформацію паранормальними методами. Взагалі це братство, хоча принципів саматви (рівності) ми не дотримувались, тому що наука елітарна. Різне було житло (у мене, наприклад, окреме, з маленьким приміщенням для слуги), у молодшого персоналу — гуртожиток. Різні у нас були чуби (кожухи) і чавдари (покривала), навіть столи різні. Так має бути. Наукове братство від елітної структури не потерпає. Важливо — хто в еліті, чи справжні вчені, чи так собі…

Методи дослідження такі, як і у вас, та не тільки. Обов'язковими, наприклад, були паломництво в Київ, відвідини Печерського, Михайлівського монастирів, а також Почаївської лаври.

Місце України в «драмі світового духу» багато в чому визначається її геополітичним положенням, а останнє значною мірою залежить від геофізичної неординарності вашого регіону і навіть його унікальності.

Нові погляди на зв'язки «планетарних сил» з етногенезом свідчать про те, що Північне Причорномор'я знаходиться у центрі європейського трикутника» з найкращими геофізичними умовами для розвитку біологічного життя і людської цивілізації..

Індійські йоги давно виявили присутність особливо чистих полів високих енергій в районі Києва, і це підтверджують екстрасенси, які спеціалізуються на таких енергіях. Київський вчений О. Братко-Кутинський пише: «Саме «святість» Києва, тобто особлива близькість київських земель до високих космічних енергій, а не «вигідне місце на торговому шляху з варяг у греки, як дехто вважає, забезпечила йому роль центру формування українського етносу. Саме святість, а не вигода торгівлі привела сюди апостола Андрія і спонукала його поблагословити ці землі. Саме святість Києва здолала імперські амбіції Москви і зробила його центром паломництва у дореволюційній Росії. До Києво-Печерської лаври і до інших київських святинь ішли каятись аристократи і міщани, купці і військові, студенти і селяни.

Та це ще не все. А українські чорноземи, рівних яким немає у світі! Подніпров'я і Подністров'я — єдині у світі місця, де ширина чорноземної зони сягає 500 кілометрів.

Український чорнозем, — писав великий ґрунтознавець В. Докучаев, — результат надзвичайно вдалого і дуже складного комплексу цілого ряду фізичних умов» і ніде на земній планеті навіть за мільйони років не може виникнути «… такого благодатного ґрунту, який становить корінне, ні з чим не порівнюване багатство» [Докучаев В. В. Російський чорнозем. — Київ-Харків, 1952.—С 416]. Це тільки вважається, що Україна — прохідний двір людства. Таке її геополітичне місцезнаходження. Каспійські ворота — гирло потужних етнічних потоків з глибин Азії, що просувалися через Північне Причорномор'я до Західної Європи. І це правильно, але лише з одного боку. Скіфи, сармати, алани, болгари, готи, гуни, хозари, печеніги, авари, половці, татаро-монголи — тільки частина пришельців, відомій історії. До них колись пройшли через степи України войовничі племена кельтів, галлів, франків, германців, англосаксів чи їх предків. А греки, римляни, візантійці, нормани! Скільки поселень вони залишали на всьому північному узбережжі Понту!

Усі ці народи не просто йшли: одні з них жили на українській землі, поливали її потом і кров'ю, накопичуючи и залишаючи на ній знання, культурні та духовні цінності. Інші — в основному руйнували…

У цьому надзвичайно багатому, історично насиченому середовищі, у цьому величезному етнічному котлі і «варилися» життєстійкі племена слов'ян, які утворили згодом потужний суперетнос, що вільно розкинувся на безкраїх просторах Східної Європи, захопивши й Північну Азію, усім єством спрямований у майбутнє. Перефразовуючи геніального М. Гоголя, дозволю собі заявити: і, дивлячись скоса, відходять набік і дають йому — слов'янському суперетносу — дорогу інші народи та держави. І зауважте, бере він в основному не силою зброї (хоча за себе постояти може), не технікою й технологією, навіть не інтелектом як таким (тут слов'яни, скоріше, учні англійців, французів та німців), а якоюсь внутрішньою духовною силою, розумом серця.

У тибетському монастирі Ас'я-Риші ми зібрали неспростовні дані, що свідчать про виключний інтерес німців, французів, японців до слов'янської раси, особливо до російської й української душі. У Німеччині з часів Бісмарка створювалися наукові інститути й відділи з вивчення психології слов'ян, російської душі, історії України тощо. В основу було покладено арійську ідею про жіночу природу слов'ян. Ідея правильна, але не в тому розумінні. Жіночність — не обов'язково піддатливість; вона може породити стійкість сталі. Німці не враховували також нездоланної впертості українців. На базі вивчення російсько-української душі створювалися, наприклад, такі інструкції фашистських ідеологів німецьким військам, що вдерлися на території Росії й України:

«Не розмовляйте, а дійте. Росіянина («росіянами» називали українців — Ю. К.) вам ніколи не переговорити. Говорити він може краще за вас, тому що він природжений діалектик. Росіянину імпонує тільки дія, тому що він за своєю натурою жіночний і сентиментальний. «Наша країна велика і багата, а порядку в ній нема, приходьте і володарюйте над нами». Ці слова з'явилися вже в Київській Русі, коли росіяни кликали вас — норманів— наводити у них лад. Ця настанова проходить червоною ниткою через yсі періоди: Київської Русі, Української і Російської держав. Панування монголів, поляків, литовців, самодержавство царів і панування німців аж до Леніна, євреїв і Сталіна залишили глибокий слід у російсько-українсько-білоруській душі. Вони завжди хочуть бути жінкою, якою оволодівають, масою, якою керують. Так вони сприймуть і прихід тевтонів — німців із їх нордичним чоловічим началом, тому що цей прихід відповідає їх бажанням: «приходьте і пануйте над нами».

Не будьте м'якими і сентиментальними. Слов'янин буде щасливим, якщо німець з ним поплаче, проте після цього слов янин зневажатиме вас.

Росіяни, українці, білоруси більш жіночні, ніж європейці, і в чоловічому нордично-арійському вони хочуть знайти дефект. Тримайтеся подалі від них. Вони не німці, а слов'яни. Слов'янин (від slave) — раб. Не пийте з росіянами і українцями горілки, не злягайтесь з їхніми жінками.

Росіянин, українець, білорус бачить у тевтонському apії-німці високу істоту, Росія — країна хабарів і доносів. Століттями росіяни терплять злиденність, голод, їх шлунки розтягуються, не вносьте змін у спосіб життя росіян. Диктуйте їм свою волю [З інструкції № 4 від 1 червня 1941 року, підписаної фашистським бонзою, статс-секретарем Імперського міністерства харчування Г. Бакке].

От які висновки робили «високоінтелектуальні» німці з примітивного розуміння жіночого начала слов'янської раси. А раса справді загадкова, яка не раз дивувала світ і своїм розумом, і своєю мужністю. Російський письменник М. Лєсков, який навчався і багато років прожив у Києві, писав: «Якщо на Святій Русі людина почне дивуватись, то вона остовпіє, та так, аж до смерті, стовпом і простоїть.

Потрапили нам до рук і дані японських психологів, які вивчали в 20—30-х роках «розумову силу» українців та росіян. Вони такі: інтелект українців і росіян у 1,5 рази перевищує середній інтелект японців, китайців і німців, але цим народам заважає їхня розрізненість; якщо поліпшити виховання українців та росіян, зміцнити їхні внутрішньонаціональні зв'язки, вони пануватимуть над іншими народами.

І ця молода, загадкова, високоінтелектуальна, життєстійка при всій своїй м'якості, доброті, «жіночності» слов'янська раса вийшла з невеликого географічного району Середнього Подніпров'я, в центрі якого — матір слов'янських міст Київ. Тут, у Середньому Подніпров'ї, ще до нашої ери розвивалася висока для тих часів скіфо-сколотська землеробська культура. Сколоти (їх предків Геродот називав борисфенітами) й створили первісне ядро слов'янства. Моя б воля, я поставив би десь на високій горі, на правому березі Дніпра біля Києва, величезний обеліск — знак народження суперетносу, покликаного очолити всю справу порятунку нашого гріховного світу, що потонув у крові.

Проте справа не лише в скіфах-сколотах, які на початку нашої ери поділилися на полян, древлян, кривичів та інші гілки слов'ян, що поступово заповнили простори до Вісли, Дунаю на заході і до Волги на сході. Потрібно враховувати ще духовний потенціал антів — прямих нащадків аріїв, про загадкову історію яких я поки не говоритиму. Анти створили духовне «ядро» слов'янської душі. Слов'яни увібрали також усі основні й найкращі риси скіфів-сколотів, котрі прийшли з антами. Йдеться, головним чином, про інтелектуально-духовну спадщину аріїв, яка передалася мешканцям Припонтиди. З усіх слов янських народів український етнос за своїм духовним геномом ближче за всіх стоїть до стародавніх шляхетних антів, які жили в Північній Припонтиді за часів скіфів, готів, гунів і які були цементуючим осередком слов’янського політичного конгломерату на чолі з Аттилою.

Етноси, як роди людські. Буває, що рід вимирає. І раптом знаходиться серед покоління якийсь один чоловік, котрий дає новий потужний паросток, і згасаючий рід відроджується, але вже на новій генетичній базі. Він нібито такий, як усі (і прізвище таке ж), але в той же час інший — нова генерація. Таким вузловим моментом у житті української нації (русичів) виявився біблійний Тувал — плем'я тиверців (нащадків галілеян, котрі прийшли до Дніпра у І ст. н. е. із Галілеї — батьківщини Ісуса Христа). Вони і влили живу кров, а найголовніше — живий дух у згасаюче, пошматоване кочовиками тіло біблійного Тираса — слов'янського племені, яке проживало між Дніпром та Дністром.

Тувал (тиверці) — це гілка Тираса, продовження його життя. Тисячу років жили тиверці у Придністров'ї і Подніпров'ї (їх духовний вплив поширювався на землі всього Понту), чекаючи свого «зоряного часу». Цей час наступив після страшного татаро-монгольського нашестя, що знищило Київську Русь, перетворивши її столицю і весь південь Русі на пустелю. Це потрібно усвідомити: наступив кінець південно-руського суперетносу. Усе живе, духовне, інтелектуальне, цивілізоване, що накопичувалось у Понті віками, або загинуло, або спрямувалося на захід (Галич!) і на північ (Москва!). Тут і постала на весь зріст Тиверія — Галичина. Галицька Русь дала нову потужну генерацію південноруського народу. Не було б Галичини — не було б зараз і мови про Україну; перервалася б всесвітньо-історична місія русичів — носіїв та подвижників арійської ідеї.

Отже, вивчайте Біблію.

На моє переконання, Біблія — велика програма людства, у якій в спресованому вигляді (схоже до спіралі ДНК у чоловічій клітині) міститься інформація, що дає змогу зрозуміти розвиток подій у яфетичному світі.

— Там і про Україну є інформація?

— Звичайно. Загалом найбільше у Біблії йдеться про єврейський народ і про росів. Символи, якими зашифрована Русь-Україна («Рош», «Тувал», «Тубал», «Мешех»), вживаються в Біблії по кілька разів: у книгах Буття, Параліпоменон, Єзекіїля[Див.: Бут. X. 2,23; І. Пар. І. 5,17; Єз. ХХХVIIІ. 2; ХХХIХ. 1]. Слід наголосити, що вживаються вони в описаннях поворотних моментів людської історії.

Проте, якщо взяти до уваги, що в Біблії досить часто йде мова про скіфів-сколотів, Тарсена (Фарсіса), про північні країни і при цьому мається на увазі Русь-Україна (слов'янство), то можна зробити висновок, що про вас у Старому Завіті говориться практично в кожній його книзі. Додамо до цього Євангелія, соборні послання святих Іоанна і Петра, послання апостола Павла галатам (рідним братам галичан). Нарешті варто звернути увагу на Апокаліпсис, де йдеться про заснування семи християнських церков, і всі вони знаходяться на сході, тобто в понтійському регіоні.

Однак, головне не кількість згадувань, а якість: як говориться про вас у Біблії, у якому розумінні, у якому контексті? І виявляється, що про Праукраїну мова йде як про «ключовий» суперетнос, етапи формування якого символізують ступені розвитку всієї яфетичної раси (європейської цивілізації). Адже «сини» і «внуки» Яфета так чи інакше походять із Понту, на півночі якого під впливом гіперборейців виник перший центр формування білої раси.

Не можу не процитувати євангельські слова апостола Петра до захожан, розпорошених у Понті, Галатії, Каппадокії: «Ви — вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власності Божої, щоб звіщали чесноти Того, Хто покликав вас із темряви до дивного світла Свого. Колись «ненарод», а тепер народ Божий, колись «непомилувані», а тепер ви помилувані»[Петр. II. 9-10]. В них досить виразно і ємко окреслено історичну роль, вселенську місію Русі-Українн, її справжню велич. А ви, народ Божий, чомусь мовчите про це, тихо погоджуєтеся із нав'язаною вам концепцією «неісторичної нації. Хоча настав час рішуче долати традиційно прозахідні установки, які домінують серед переважної більшості європейських етнологів і богословів.

Між іншим, увесь «секрет» і смисл Біблії — в гранично простій, «безхитрісній» формі подання матеріалу. Пророкам, які донесли до нас Слово Боже, було не до ребусів і кросвордів — вони дали нам в основному трагічні письмена, «накреслені кров'ю і сльозами». «Плач Ієремії» — так називається одна із книг Біблії, хоча така назва підійшла б для більшості з них.

Біблійна простота — простота справжнього шедевру величезної інформаційної насиченості. У даному випадку «спрощення» — це не що інше, як змістовне й формальне кодування інформації, інакше кажучи, компактна упаковка знань за всіма правилами когнітології [Когнітологія—наука про механізми (алгоритми) функціонування інтелекту] й інформатики. В наш час серйозних зрушень в галузі подання знань (інформації), створення мов високого рівня, алгоритмів і програм Книга Книг людства відкривається нам з нового боку — як вельми складна й досконала метапрограма.

Тому ще раз звертаюся до вас, Юрію Михайловичу, і ваших співвітчизників. Дорогі нащадки великого Трипілля, славної Аратти, благочестивої Київської Русі, доблесних січовиків, високо тримайте Біблію — Книгу Книг. У ній йдеться про вас, і ви повинні пишатися цим. Потрібно, щоб полум'я цього світильника духу і розуму розгорялося більше і більше. Виносьте цей ліхтар на багатолюдні майдани, на широкі вулиці і в найглухші закутки. Хай знає і бачить світ!