"Соняшнi кларнети" - читать интересную книгу автора (Тичина Павло Григорович)
Закучерявилися хмари…
Закучерявилися хмари. Лягла в глибінь блакить…О милий друже, — знов недуже —О любий брате, — розіп'яте —Недуже серце моє, серце, мов лебідь той ячить.Закучерявилися хмари…Женуть вітри, мов буйні тури! Тополі арфи гнуть…З душі моєї — мов лілеї —Ростуть прекрасні — ясні, ясні —З душі моєї смутки, жалі мов квітоньки ростуть.Женуть вітри, мов буйні тури!Одбивсь в озерах настрій сонця. Снує про давнє дим…Я хочу бути — як забути? —Я хочу знову — чорноброву? —Я хочу бути вічно-юним, незломно-молодим!Одбивсь в озерах настрій сонця.І сміх, і дзвони, й радість тепла. Цвіте веселка дум…Сум серце тисне: — сонце! пісне! —В душі я ставлю — вас я славлю! —В душі я ставлю світлий парус, бо в мене в серці сум.І сміх, і дзвони, й радість тепла.