"Соняшнi кларнети" - читать интересную книгу автора (Тичина Павло Григорович)
Подивилась ясно… Подивилась ясно, — заспівали скрипки! — Обняла востаннє, — у моїй душі. — Ліс мовчав у смутку, в чорному акорді. Заспівали скрипки у моїй душі! Знав я, знав: навіки, — промені як вії! — Більше не побачу, — сонячних очей. — Буду вічно сам я, в чорному акорді. Промені як вії сонячних очей! 1918
|