"Замісць сонетів i октав" - читать интересную книгу автора (Тичина Павло Григорович)

Антистрофа

Іще й тоді, як над безмежною водою паслися табуни вітрів; — Іще й тоді, як гори затряслись, пореплась земля, а по шорсткій, гострій, як мечі, траві різні поповзли потвори — — Хмари, на сонці хмари гралися безтурботні. Ніжні форми дитинні! — витончені обриси! — кому вони були потрібні? Дикун, наївшися сирого м'яса, довго стежив за ними незрозумілими очима й несвідомо нюхав квітку, подібну до будяка.