Літопис «ФФ» ЛЮДИНА ВУЛКАНІЧНОЇ ЕНЕРГІЇ

Що може тяжко хвора людина? Бєляєв довів — немало.

Хлопчина розкрив парасольку, підійшов до самісінького краєчку даху… й стрибнув.

Хотів відчути, що таке політ, але натомість боляче забився, аж у спині щось хруснуло. Через якийсь час ця пригода далася взнаки. Шість довгих років лежав прикутий до ліжка. Потім недуга відступила. Піднявся, але вже до самої смерті (6 січня 1942 р.) хвороба раз по раз грізно нагадувала про себе. Та він не склав рук у зневірі.

Перше своє оповідання — «Голова професора Доуеля» — Олександр Романович Бєляєв надрукував 1925 р. і одразу ж зажив неабиякої популярності. Всі наступні його книжки миттю розкуповувалися. Та й тепер, завважимо, придбати їх не так просто.

Народився О. Р. Бєляєв 16 березня 1884 р. у Смоленську. 1901 р. закінчив духовну семінарію, 1906 р. — Демидовський юридичний ліцей у Ярославлі. Одночасно вчився у консерваторії. Зароблені адвокатською практикою гроші витрачав на зарубіжні подорожі. З 1914 р. — редактор газети «Смоленский вестник». Енциклопедичні знання й щедра фантазія дали йому змогу надзвичайно плідно попрацювати на літературу. Сам Бєляєв зізнавався, що ніколи не відчував труднощів із пошуком теми.

Він пише про використання енергії вітру («Повітряний змій», 1931), про освоєння багатств світового океану («Підводні землероби», 1930), про міста майбутнього («Зелена симфонія», 1930), про освоєння космосу («Стрибок у ніщо», 1933; «Повітряний корабель», 1934; «Зірка КЕЦ», 1935), про інші оригінальні технічні рішення майбутнього.

А до однієї теми письменник звертався постійно: недосконалість людини й здолан-ня її недосконалості наукою. Він прагне поділитися з читачем мрією про безмежні можливості людини майбутнього. Так з'являються у творах фантаста хлопець-птах («Арієль»), юнак-риба («Людина-амфібія»), слон із вживленим йому мозком людини («Хойті-Тойті»). А ще — людина-генератор, людина-термо, людина, яка не спить, людина, котра одночасно обома руками пише різні твори…

Восьмитомне видання творів О. Р. Бєляєва шістдесятих років не повне. Хоча й воно упорядковувалося поступово (наприклад, повість «Чудесне око» російською переклали з української, бо не знайшлося жодного примірника, надрукованого мовою оригіналу). Дуже мало збереглося фотографій із зображенням письменника. Перед війною в Одесі загубився кіносценарій фантастичного фільму «Коли погасне світло». Про творчість Бєляєва опублікована лише одна праця.

Попри все, багато поколінь радянських людей із вдячністю згадуватимуть людину, яка все життя носила в собі вулкан фантастичних ідей і яка зуміла енергією цього вулкана наснажити свої книжки.