Джоан Кетлін Ролінґ Гаррі Поттер і Смертельні Реліквії
О, ці страждання невимовні, Нестерпний вереск смерті, Коли холоне кров у жилах… Цей жах, цю кровотечу не спинити Й нікому з нас не знести це прокляття. Та є від цього ліки — тут вони, Шукати їх не треба на крайсвіту, У невідь— кого, їх дадуть вони В борні кривавій. Тож співаємо для вас, Боги підземні й темні. Почуйте нас, володарі глибин — Нам відгукніться, порятуйте нас. Благословіть дітей на повну перемогу.
Есхіл. "Узливальниці"
Смерть — це мандрівка світом. Так друзі долають океан — вони й далі живуть одне в одному. Адже вони присутні в чомусь всюдисущому, вони існують там і люблять. У цім божественнім люстрі вони стрічаються віч—на—віч, а їхні розмови вільні й чисті. Це втіха для друзів, які нібито й померли, але їхня дружба — у найвищому сенсі — вічна, бо безсмертна.