"ПОВІЇ ТЕЖ ВИХОДЯТЬ ЗАМІЖ" - читать интересную книгу автора

ПОЦІЛУНОК У СІДНИЦЮ

кільки тобі можна казати, стара паскудо, бабо малокультурна, не цілувати дитину у сідницю! Скільки це тобі можна повторювати! Ти кінець кінцем виховуєш у дитини нездорові нахили!

- Хто тобі сказав, що я цілувала дитину в сідницю?! Звідки ти це взяла?! Я не ідіотка!

- Ти хочеш сказати, що я - ідіотка?!

- Запитай у дитини! Сонечко, невже я?!..

- Не вчи дитину брехати!

- Я не вчу! Це ти її вчиш бозна-чому! Куриш при ній, п'єш!..

- Я?! Це ти привчаєш дитину до якихось збочень! Та я ледве відтерла твою помаду від її сідниці, коли вчора її купала!

- Я не цілувала дитину у сідницю!

- Одначе у дитини на сідниці була твоя жлобська помада!

- Послухай, ти вчора з'явилась додому о четвертій! Я сиділа з твоїм чадом цілу ніч! А потім бігла до себе через увесь район, коли не ходив транспорт! Де ти була тої ночі? (111) - Ти мені не замовляй зуби! До чого тут, де я була?!

- Ти обіцяла прийти увечері! О дев'ятій! Збиралася сама класти спати свою малу! Чого мені коштувало розповідати, що мама зустріла фею з країни метеликів і та їй переповідає багато нових дитячих казок!

- Боже, яка в тебе ідіотська фантазія! До чого тут фея з країни метеликів! Не могла сказати дитині, що мама на роботі!

- На якій роботі можна бути вночі!?

- Ти що, не знаєш, стара шкапо, яка в мене робота?! Та мені неодмінно треба було побачити нічну натуру - як у Сюченка на картині! Як я можу писати статтю про картину, якщо не бачила натури?!

- О дев'ятій уже геть темно! Навіщо тобі третя ночі?!

- Це тільки таким невігласам, як ти, здається, що о дев'ятій те ж саме, що й о другій! Але ж насправді після нулів зовсім інші фарби! Це знає навіть учень четвертого класу художньої школи!

- Божечку! Ти була за містом уночі!

- Не за містом, а на Щекавиці! Я тобі сто разів казала!

Сюченко - урбаніст!

- Ні, я з тобою повішуся!

- Вішайся! Принести мотузку?! Чи повісишся на ґумці зі своїх штанів?

- Ти ходила сама по Щекавиці, де живуть самі алкоголіки! Мені, старій людині, там удень страшно! А ти ще дитя!

- Яке я тобі дитя? У мене в самої дитя!

- Тим більше ти маєш берегти себе, а не лазити сама вночі по Щекавицях!

- Невже, стара вобло, ти думаєш, що я була сама?

- З ким же?! Із Сюченком?

- До чого тут Сюченко?! Що в тебе за ідіотські думки?!

- А до того, що Сюченкова жінка одного разу вже шукала його тут! Навіть під ліжко зазирала!

- Я тобі вже казала: в тебе зовсім голова з дірками! То була не жона, а мама! (112) - Ні, то була молода жінка!

- Скільки разів тобі казати! У Сюченка немає постійної дружини! То була його мати! Вона дуже молодо виглядає!

Вона - сильний графік! Не всі ж у 48 років виглядають на 64 з половиною!

- З тобою я скоро виглядатиму на 74 з половиною і на всі 75! Доню, я повинна знати, з ким ти була минулої ночі на Щекавиці!

- Минулу ніч я провела вдома зі своєю дитиною!

- Ти розумієш, про що я кажу! З ким ти була вночі на Щекавиці позатої ночі?!

- Невже з тебе не досить, що я там була не сама? Невже ти думаєш, що я - я! - ходитиму сама вночі по Щекавиці?!

- Але той Сюченко такий худенький, такий низенький, він і не захистить, як нападуть якісь хулігани!

- До чого тут Сюченко?! Чого ти причепилася до нещасного Сюченка?! Що тобі від нього треба?!

- Як це, до чого тут Сюченко?!

- Саме так, до чого тут Сюченко?!

- Але ж картина Сюченка?! Чи не так?!

- Яка картина?! Яка ще тут картина?!

- Ну… Картина… Ніч… Щекавиця… Друга ночі…

- Боже мій! На поезію її потягло!

Ніч… Щекавиця… Друга ночі…

Осінній вечір коле очі,

А ми залізли в темний льох Півлітру випити на трьох!

- Півлітру! На трьох! І ти пила?! - І я пила! Ти знаєш, як тоді було холодно! Ти хотіла, щоб я застудилася?! Ти мені завжди бажаєш лиха?!

- Я їй бажаю лиха! Я? Їй? Лиха?! Доню, у мене слів немає!

- Ну то помовчи, як немає!

- Я їй бажаю лиха! Хто ж тобі бажає щастя?! Сюченко?!

Чи той третій?!

- Хто третій?! Який третій?! Що ти верзеш?!

- Ну… третій з льоху!

- Ні, в тебе мислення геніальної людини! Або повної (113) дебілки! То що: по-твоєму, як сказали, що це - червоне, то так воно і є?!

- А що ні?! Я звикла тільки так!

- Боже мій! І вона все життя прожила з художником! І не навчилася розуміти мови фарб, світла, тіней, півтонів!

- Головне, що я навчилася відмивати ваші фарби і півтони від усього на світі!

- Вона від картини бачить тільки заквацяну підлогу! I це людина з вищою освітою!

- Правильно! Комусь треба мити й підлогу! І стіни! І прати одяг!

- Та не це, не це потрібно! Зрозумій ти своєю порожньою головою!

- А що?! Що вам, геніям, потрібно?!

- Не знущайся! Ми з татом не генії, а просто обдаровані люди! Не знущатися з нас, ось що потрібно! Не зну-ща-тися! Ясно?!

- То невже, коли я перу ваші светри, я з вас знущаюся?! І тобі, як і батькові, біля мольберта треба стояти тільки в усьому імпортному! У вітчизняному не можна! Останнє пристойне плаття стягла з мене і пішла лазити по Щекавиці!

Скоро штани з мене знімеш!

- Потрібні мені твої смердючі трикошки до колін!

- Ну, як же! Непотрібні! Ти ж демонструєш свої бікіні усім Щекавицям!

- Ти з глузду з'їхала?! Які бікіні?! Яким Щекавицям?!

- А чому твої трусики були в реп'яхах?!

- Згадала бабка, як дівкою була! То ж було влітку! Влітку! Я упала! Їхала з гори по глині! Добре, що жива залишилася! А тобі тільки одне - труси в реп'яхах! Кожен розуміє в міру власної розпусності!

- От мене тільки в розпусті звинувачувати! В чому завгодно, тільки не в цьому!

- Звичайно, хто на тебе клюне?! Ти б хотіла, щоб і я була такою черницею, як ти! То була твоя заповітна мрія! (114) - Яке вже там чернецтво! Я терплю твоє античернецтво від твоїх 15 років!

- Слова які! Які неологізми! Античернецтво!

- Тобі у 18 років знадобилася окрема квартира - тобі зробили! Тобі потрібно було для творчого натхнення взяти академку й рік подорожувати по Татарії! Я терпіла! Гроші надсилала! Тобі знадобилася - теж для творчого натхнення - дитина бозна від кого!..

- Прошу не чіпати батька моєї дитини! Прошу не знущатися з мене!

- Хороше знущання! Я сиджу із твоєю дитиною! Вдень і вночі! Поки ти лазиш по Щекавицях!

- Слухай, між іншим, я думаю віддавати малу у садочок!

Набридли мені твої дорікання! Ти все одно нічого не даєш дитині! Не розвиваєш її належним чином! Годуєш її хріново!

Тільки цілуєш у сідницю!

- У дитячий садок! Ти здуріла! Там, де дітей харчують брудним і радіаційним! Де дітей голих ставлять на стільці!

Разом з дітьми сантехніків!

- Це тебе треба голу поставити на стілець перед сантехніками! От була б Венера Мілоська!

- Мене можна куди завгодно! Але дитя!.. Ти для дитячого садка родила дитину?!

- А скільки я можу слухати, що ти утримуєш на світі і мене, і мою дитину?! Ти маєш бути щаслива, що я тобі дозволяю наближатись до неї!

- Я щаслива! Я найщасливіша людина на світі! Така дочка! Такий чоловік! Я дуже щаслива! - І чоловік тебе не влаштовує?! Та ти була хоч на одній його виставці?!

- Не була! Мені воно не треба! Але всі коньяки на його вернісажах були куплені на мої гроші! Я всі статті про нього складаю у папку!

- А ти запитувала, чи йому це потрібно?!

- А ти знаєш, чого мені було варто, щоб він впер тебе до інституту! Це не він, це я тебе влаштувала! Без мене ти б училася в інституті нафти і газу разом із сантехніками! (115) - І нічого страшного! І в нафті-і-газі є люди! Я в Татарії була на виставці робіт нафтовиків! Така експресія!

- Ну от, і ти б сиділа зі своєю експресією, а твій батько зі своєю пляшкою! Бачила б ти той живопис! Бачила б ти те мистецтвознавство! Як це ти сказала?! Пляшка на трьох і темний льох!

- Геніальна пам'ять! Просто фантастична! Ну, так ти знаєш, чим годувати дитину?! Даси їй 150 грамів пюре, тільки не смій давати 200, одну тефтельку, яблучко потреш на морквяну терку, тільки щоб не терла на бурякову!

Почитаєш їй про індика! Ні, про індика не треба, то неестетична казка!

- Я сама розберуся, що читати дитині!

- Вона розбереться! А минулого разу читала їй про скелетів! Додумалася, стара вішалка!

- А ти знову на Щекавицю?! Ти ж там усе побачила?!

- Вона знає, що я бачила, а що ні! Та то ж була хмарна ніч, а мені потрібна зоряна!

- Так зараз же іде дощ! Де ж твої зорі!?

- Слухай, ти вирішила сьогодні мене добити?! Ти ще зранку з мене знущалася! О другій розвіються хмари, буде повний місяць!

- Коли вже над моїм життям розвіються хмари?! І коли ти вернешся?!

- Ні, це вже неможливо терпіти! Ти батька все життя добивала отим «коли ти вернешся?», а тепер узялася за мене?!

- Доню, одягни теплу куртку, не сунь у плащі!.. Ти чуєш, повернися, переодягни куртку!.. Ну, як схопиш пневмонію, я з дитиною не сидітиму! Сама будеш її глядіти!

- Чого ти кричиш на цілий під'їзд! Горлопанка!

Внизу грюкнули двері. Бабуся розгублено повернулася до помешкання. У грудях клекотіли рефрени сварки, але треба було готувати дитині вечерю. Вона попленталася на кухню.

- А де мама?

- А мама пішла на роботу.

- На ляботу? А цьому ти на неї клицяла? (116) - Я не кричала. Ми просто розмовляли.

- Пльосто льозмовляли?

Після вечері читали книжечки. Потім пішли до ліжечка.

Почали переодягатися у нічну піжамку. Дитя було милемиле, найдорожче за все на світі і гарненьке, як амурчик з іноземної листівки. Бабуся не втрималася, ретельно витерла губи від помади і…

- Ну сцьо ти таке льобис, бабусю?.. - зареготала мала. (117)