"Iван Бiлик. Цар, якого вигодувала собака (Укр.)" - читать интересную книгу автора

"пастухом", бо вiн мусив усе життя пасти худобу царя Астiага, а по
Астiаговiй смертi - взагалi невiдомо чию, бо ж Астiаг не мав сина, ║дину ж
доньку вiддав замiж одному з пiдвладних перських князькiв.
Цар Астiаг довiдався про онука зовсiм випадково.
Куруш вирiс дужим i спритним хлоп'яком, вiн верховодив ватагою
ровесникiв, серед яких був i Гарпагiв синок. Одного вечора, граючись у
вiйну, дiти знов обрали царем Куруша, а Гарпагового сина - царським
гiнцем. Пихатий княжич не схотiв пiдкорятися синовi раба-волопаса, за що
Куруш попросту вiддубасив його. Княжич поскаржився татовi Гарпагу, але
Гарпаг не мав влади карати сина царевого пастуха, через те вирiшив
поскаржитись самому царевi.
Астiаг пам'ятав Гарпагову послугу, тож звелiв привести Мiтрадатового
сина й вiдшмагати його батогом. Та тiльки-но до нього пiдвели хлопчину, як
цар одразу ж упiзнав його:
Куруш був страшенно схожий на цареву доньку Мандану!.. Цар усе збагнув,
покликав магiв i подiлився з ними сво┐ми пiдозрами. Як же тринадцять рокiв
тому маги так розтлумачили отi його два сни?!
- Iнколи сновидiння зводяться до дурнички, - заспоко┐в царя маг-магiштi
- головний маг.- Нехай i в дитячiй забавцi, твiй онук уже побував царем,
тож бiльше його не слiд боятися.
Цар Астiаг повiрив у нове тлумачення сво┐х давнiх снiв, та й волопас
Мiтрадат усе визнав пiд батогами. Довго не визнавав нiчого тiльки царський
улюбленець i родич Гарпаг, але цар посмiхнувся й заспоко┐в Гарпага:
- Всеблагий Ахурамазда втримав мою й твою руки вiд смертного грiха, я
тепер тобi навiть удячний, а за тво┐ заслуги передi мною хочу сьогоднi
ввечерi влаштувати пир на твою честь. Пришли свого сина до мене, хай
погра║ться з мо┐м онуком, а пiзнiше приходь i ти сам: я вирiшив показати
тобi й усiй нашiй столицi, як повиннi дякувати сво┐м слугам царi...
Гарпаг почував себе на сьомому небi вiд щастя. На пиру того вечора всiм
гостям подавали пiсне, лише Гарпаговi одну за одною пiдносили м'яснi
страви, а коли вiн аж упрiв од щастя та ситно┐ ┐ди, перестарiлий цар
Астiаг наказав поставити бiля найшанованiшого з-помiж гостей прикритий
полотниною кошик.
- А це можеш забрати з собою додому! - мовив цар.
У кошику були голова та кiнцiвки Гарпагового сина - все, що залишилося
вiд отих страшних страв.
Так по-звiрячому помстився цар Астiаг сво║му найближчому родичевi й
помiчниковi, який зважився переступити через царський наказ.
Такими жахливими пригодами позначено дитинство Куруша, який, вирiсши й
змужнiвши, перемiг свого дiда й став першим перським царем. Куруша греки
шанобливо прозвали Кiром, що ┐хньою мовою означало "влада", "право",
"сила", якщо ж одним словом, то просто "пан". До того ж усi вони щиро
думали, нiбито Кiра вигодувала собака, бо Мiтрадатову дружину звали
Кiно-Спако, а ми вже зна║мо, що це означа║.