"Юрий Аликов, Владимир Капустян. Гiнцi Нептуна (укр) " - читать интересную книгу автора

- Iдея дiйсно безперспективна, - сказав бiлявий молодик з тоненькими
рудими вусиками. - Черненко б'ється над проблемою шостий рiк, а результатiв
нiяких. Гадаю, не буде їх i через шiстдесят.
- А я з цим не згоден, товаришi, - пiдвiвся сивоголовий член ради з
невеличкою клиноподiбною борiдкою. - Не згоден, - повторив вiн. - Рокiв два
тому ми слухали дуже цiкаву доповiдь Черненка. Вiн довiв, що дельфiн здатний
без нiякої пiдготовки, з ходу виконувати складнi, не вiдомi йому ранiше
операцiї, сприймаючи сигнали iншого, вже навченого дельфiна, тобто дiяти за
його командами чи порадами. Погодьтесь, колего, таке у свiтi тварин
зустрiчається не щодня.
- Але професор Маценко на тому ж засiданнi дав цьому явищу досить
просте пояснення: "секрет" в ехолокацiї. Другий дельфiн сприймає вiдображенi
сигнали першого i повторює всi його рухи,- заперечив бiлявий молодик.
- Нiчого подiбного, - не погодився сивоголовий чоловiк. - Професор
Маценко лише висунув гiпотезу...
- Яка не спростована...
- Але ж i не доведена.
У залi стало тихо.
- Так уже повелося: доля кожної нової iдеї бути спершу єрессю, потiм
забобонами, - почувся голос якогось ученого.
I знову запала тривала мовчанка.
- На жаль, i в науцi є багато способiв марнувати час, - озвався
чоловiк, який до цього старанно чистив свою масивну люльку.
- Е нi, пробачте, Павле Петровичу, - раптом пiдвiвся професор
Данилевський - високий, ставний, повнотiлий чоловiк. Обличчя його дихало
мiцним здоров'ям i незворушною впевненiстю. - Пробачте, колего, але я знаю
Черненка досить добре, ще iз студентської лави. Бути впертим Черненко може,
але займатися марнотратством?.. Про-бач-те.
Сказавши останнє слово по складах, Данилевський швидко сiв.
Крива, що вирiшувала долю четвертої лабораторiї, явно спрямовувалася в
iнший бiк - вiд "острова безперспективностi" до "оазису надiї" - продовження
дослiджень iз дельфiнами.
Посипалися реплiки:
- Чи не той це Черненко, що супроводжував минулого року делегацiю
кубинських океанологiв?
- Вiн, вiн.
- Пригадую. Я вирiшив тодi, що це перекладач. Чудово володiє iспанською
мовою, навiть нашим друзям з Куби здалося, що вiн iспанець.
- Iспанець на прiзвище Черненко? Ну, знаєте!..
- А може, вiн вивчив iспанську, гадаючи, що вона найближча до мови
дельфiнiв, - пожартував Павло Петрович.
Голова ради постукав олiвцем по столу.
- Давайте, товаришi, по сутi. Павле Петровичу, ви щось хотiли
сказати? - звернувся до вченого.
- Так, хотiв, - пiдвiвся той, вiдклавши люльку.
Голова мовчки кивнув.
- Тут говорили: проблема так званого iнтелектуального спiлкування з
дельфiнами. Нема такої проблеми. Бо нема у дельфiнiв iнтелекту, а отже, й
мови, за допомогою якої ми оце зараз обговорюємо роботу лабораторiї
Черненка...