"Олександр Довженко. Потомки запорожцiв (Укр.)" - читать интересную книгу автора

зуб. Учителi вже не знають, куди тече вода в рiчках, писателi, я чув,
писать не знають як. Нащо вже ми, природнi┐, казав той, гречкосi┐, i ми не
зна║мо, коли Як i що сiять.
Пасiчний_. Поучимось. Вчитись нiколи не пiзно.
Платон_. Трохиме, я на все згодний. Що завгодно, чув?
Тiльки не вчи мене сiяти або вже вчи як-небудь нишком, аби я й сам не
знав, що вчуся.
Входить_ Сiрик. _
Сiрик_. Будь ласка!
Скидан_. Якове Петровичу? Здрастуйте. Куди впадав рiчка?
Сiрик. _Яка?
Скидан. _Яка рiчка, Тарасе?
Тарас_. Волга...
Павлюк_. Еге, куди вона тече?
Сiрик_. Ви що? Збира║тесь менi вчинити iспит?
Скидан_. Я вас питаю, куди впада║ Волга?
Платон_. А я питаю, чого у вас неголена личность i така неакуратнiсть у
фiгурi?
Сiрик_. Не ваше дiло. Це моя приватна справа.
Скидан_. А Волга?
Сiрик_. Я не об'язаний вам вiдповiдать.
Скидан_. А хлопцевi ви об'язанi? Тарасе, спитай учителя, куди впада║
Волга?
Сiрик_. А, он що!.. Синок начальства... Ясно...

Скидан_. Сiдайте. Куди впада║ Волга?

Павлюк. _Годi, Петре. Давайте займатись дiлом.
Скидан_. Куди впада║ Волга, чорт вас забери? Кажiть мерщiй! Я злий!
Павлюк_. Ну, Петре, не волнуйся!
Сiрик. _Прошу вас припинити глум! Я...
Скидан_. Ви розбещу║те хлопця... Тарасе, вийди геть!
Тарас_. Виходжу... Менi, тату, Якiв Петрович став такий противний, що я
б його, зда║ться, вдарив.
Павлюк_. Ти дивись!
Скидан_. От!
Тарас_. Ну, що я там його спитав? Волгу! Таку товстенну рiчку, i то не
мiг сказать!
Платон_. Довчились чортового батька.

Сiрик_. Припустимо, я помиливсь.

Скидан_. Хто вам дозволив помилятись?
Сiрик_. Що ж, виходить - я не людина?
Скидан_. У класi не людина. Свiтило! Учитель мусить бути бездоганний.
Iнакше - ви злочинець.
Сiрик_. Зна║те, па двiстi п'ятдесят карбованцiв...
Скидан._ ...можна знайти Волгу. Ми теж сьогоднi не багатi. Держава
тягне з пас останнiй шмат. Так ми i ║ держава. У всякiм разi, основна ┐┐
частина. I в тимчасовiй диявольськiй скрутi вбача║м особливий смисл!