"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

вже другий рiк чита║ мо║ оповiдання "На колючому дротi" скрiзь на
гастролях з безупинним, як вiн каже, громовим успiхом, провiреним на самих
рiзноманiтних авдиторiях. В Днiпропетровську i десь коло Криворiжжя йому
читати заборонили, спираючись на заборону взагалi читати мо┐ твори. Щоб не
зривати програму i, так би мовити, "коронного" номера артиста, йому
дозволяють читати мо║ оповiдання або без вживання мого прiзвища, або
вигадуючи якесь iнше прiзвище автора...
Треба знайти артиста i докладно розпитати про деталi мого духовного
життя на вкра┐нських землях.

14/VII / [19]45
Ходив "закрiплятись" на "Мосфiльм". Директор Миша Калатозов прийняв
мене гарно, як i завжди. Я подививсь на жахливу споруду "Мосфiльм",
пройшовся, як по тюрмi, згадав мою Ки┐вську студiю, де пройшла моя
молодiсть, де поклав я стiльки працi, стiльки нервiв, турбот i клопоту ...
Радуйтесь, мо┐ бувшi┐ друзi, нема мене серед вас. Пишайтеся, розквiтайте,
хай вам бог поможе. Нiхто вже з вас не посмi║ться, не обурить вашу пиху,
не пiдведе авторитет, не плюне на пiдлабузництво й духовну байдужiсть
вашу. Забуду й я вас. Не для того, щоби втiшати себе марними мрiями, що
все обiйдеться чи, мовляв, пройде час...

15 / VIII [19]45
Закiнчилась свiтова вiйна.
В кровi i трупному смородi завершило людство свою трагедiю винаходом
атомно┐ бомби. Атом розiрвано, всесвiтнiй грiх учинено. Бомбу кинуто.
Впала велетенська державна споруда японського божественного iмперiалiзму
людожерiв.
Що е атомна бомба? - питають сьогоднi тисячi людей. Скiльки нещастя
принесе вона? Скiльки лиха заподi║? Могутнiй засiб енергi┐ комунiзму - в
руках у капiталiстiв, очолених крамарем дрiбним. А що, коли й ми здобудемо
сю бомбу? А здобудем неодмiнно. Не можем но здобути. Тодi: чи┐ атоми
дужчi? А що, коли фашистськi бандити й пiдпiльнi манiяки-людожери,
озбро║нi величезними капiталами, вкрадуть у Труменових молодцiв чи куплять
нишком пiвдесятка бомб i знищать Москву? Якi страшнi можливостi
iндивiдуального терору може нести в собi отсей недобрий винахiд. Зникли з
неба смертоноснi самольоти, та не прояснилося небо. Десь в далекiй
безмежнiй блакитi ввижа║ться двоногий злочинець, предвозвiсник фiнального
акту трагедi┐ людства. Господи, хоч би я помилився. Хай не буде так.

16/VIII [19]45
Показалося якось менi, що я мiг би написати комедiю. Сьогоднi, кинувши
"Повiсть полум'яних лiт", я цiлiсiнький паркий день просидiв за столом над
задумом. Смiх i грiх! Пробував смiятися, а хочеться плакати. Придумав
назву "Молода кров", перебирав прiзвища дiйових осiб, персонажiв, типаж
знайомих, сюжетну в'язь, i голова втомилася до впаду.
Що зi мною? Висохла уява, погасла пристрасть? Чого менi так важко? Чи я
просто втомився од роботи? Так i зробив же неначе небагато... Проте не
буду занепадати духом. Поволi одкристалiзу║ться основа фабули, сюжетнi
ходи персонажiв, а змiст, i деталi форми, i гострота, i гра знайдуться. Як
би менi хотiлося зробити веселу комедiю. Адже до кiно, пригадую добре,