"Олександр Довженко. Щоденник (Укр.)" - читать интересную книгу автора

Його вигнали з мо║┐ i сестрино┐ квартири нiмцi i навiть сильно побили,
так сильно, що вiн довгий час ходив i увесь синiй од побо┐в. Його було
пограбовано, обкрадено i вигнано на вулицю. Батькове життя - це цiлий
роман, повний iсторичного смутку i жалю.

5/ХI/ 1943
Розпочну я краще писати новий сценарiй про народ. I не буду я його
писати нi про дважди геро┐в, нi про трижди зрадникiв, нi про во:дiв, що
самою присутнiстю сво║ю вже прикрашають твiр i збуджують надi┐
постановщикiв на безапеляцiйнi путеводнi сентенцi┐, а напишу я сценарiй
про людей простих, звичайних, отих самих, що звуться у нас широкими
масами, що понесли найтяжчi втрати на вiйнi, не маючи нi чинiв, нi
орденiв. Напишу, як ┐м жити i що робити i як i що думати, щоб краще жилося
по вiйнi по закону божеському i людському. Дiя почина║ться поверненням на
ру┐ну родини.

6/ХI/ 1943
Укра┐на поруйнована, як нi одна кра┐на в свiтi. Поруйнованi й
пограбованi всi мiста. У нас нема нi шкiл, нi iнститутiв, нi музе┐в, -аi
бiблiотек. Загинули нашi iсторичнi архiви, загинуло малярство, скульптура,
архiтектура. Поруйнованi всi мости, шляхи, розорила вiйна народне
господарство, понищила людей, побила, повiшала, розiгнала в неволю. У нас
нема майже вчених, обмаль митцiв...

11/ХII 1943
Сьогоднi записав од матерi десять чудесних колядок i п'ять нових старих
пiсень. Так було при║мно записувати. Просто сльози наверталися од радостi
чи зворушення. Колядки мати наспiвувала. У не┐ лишився чудесний слух. Вона
потонула у спогади дитинства i проспiвала менi п'ять пiсень улюблених
свого батька, а мого дiда, ткача Ярмоли, що дуже любив спiвати було за
сво┐м верстатом. "Ото було тче i так спiва║, тiльки човник бiга║.У Л часом
спiва║-спiва║ та й заплаче, ┐й-богу, правда".
Мати розповiла менi, як позаминуло┐ зими, вигнанi нiмцями, зимували
вони з батьком десь на Бессарабському ринку в темнiй холоднiй кiмнатцi в
якiйсь пiдозрiлiй квартирi базарникiв-циякiв.
В нiч рiздвяну батько, згадавши, очевидно, молодiсть свою, дитинство
усе сво║, одним словом, життя, попросив матiр заспiвати йому колядок. Мати
почала, спiвати. Згадав батько, слухаючи старечий голос матерi, молодi
сво┐ лiта, рiздво дома, кутю, пiснi, гостей, колядки - увесь згинувший у
небуття на┐вний i прекрасний свiй свiт, почав тихо плакати.
Раптом одчинилися дверi. Сусiди п'яненькi, почувшi┐ материн спiв,
прийшли запросити старих на колядки до себе.
- Нi, не пiйдемо.
Так ми й не пiшли.

21/ХI/ 1943
Починаю негайно й уперто правити "Укра┐ну в огнi". Зараз менi починав
здаватися, що я зробив велику помилку, що погодився з ... редакцi║ю
"Знамени" друкуватися. По сутi кажучи, ця ... редакцiя вирвала у мене
сценарiй, бодай ┐й добра не було. Безумовно, був правий Щербаков, радивши